Вівторок, 21.11.2017, 14:51

Фортеця та церква Янграда.
Скельний монастир та сучасні катакомби.
Стінянські традиції та сучасна народна творчість.
Й багато іншого на цьому сайті.
| RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » ПРО СТІНУ » Загальний форум » Так як я родилася і виросла в Стіні... (Спогади про рідне село)
Так як я родилася і виросла в Стіні...
boikaДата: Субота, 17.03.2012, 19:06 | Повідомлення # 1
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 8
Репутація: 0
Статус: Offline
Розповідає Наталка.

Так як я родилася і виросла в Стіні, то спогадів пов'язаних з нею дуже і дуже багато!
Ну, звичайно, це в першу чергу весна і як я зовсім малою збираю квіти для мами, а ще як ми з братом чекаємо прильоту наших ластівок... це літні ранки в дитячому садку і як ми з дітьми полюємо на бджіл, а потім відпускаємо :-)
Це було цікаво, тому що треба було впіймати трутня (ми називали "прутіка"), щоб не бути вжаленим :-) ..... а ще, як ми з братом, ледве продерши очі після сну, одразу біжимо в город їсти черешні, клубніку або ще якісь ягоди ...
А ще, ранки по дорозі в школу...
Йти з Долинів доводилося більше 3-х км, тому ранками, коли так солодко спалося дуже не хотілося вставати :-)
А взимку, дорога додому замерзшою річкою. Іноді в сильні морози ми йшли річкою майже весь шлях додому, виходячи на стежку лиш в місцях, де течія швидка, а лід тонкий.
Як весело було в школі на великій перерві кататися на ковзанці, сівши з кимось за стару парту, яка стояла під школою :-) Так-так, ми каталися, сидячи за партою! :-D правда це щастя продовжувалося недовго - до тих пір, поки директор школи не побачила нашу забаву і старі парти забрали подалі від наших очей.
Весело, цікаво і боязно взимку на перерві було виходити на вулицю, коли з усіх боків летіли сніжки і кожна з дівчат мала великий шанс бути вмитою снігом :-) .
Одного разу навіть постраждала директор школи, бо на її біду була одягнута в точнісіньку таку ж саму шубу як однокласниця нападаючого :-) Він просто переплутав їх, а коли побачив, що накоїв дуже перелякався :-D
До речі, в моєї бабусі від будь якого переляку були одні ліки - примова, так що я часто ходила на примову до баби Любини, і ці спогади в мене теж дуже яскраві!
В старшому шкільному віці пам'ятаю посидінки довгими літніми вечорами на Вигоні, походи зі школи в Долини через Журавліку і ще багато-багато чого...
І хоч наш край не завжди нас балує гарною сонячною погодою мої спогади майже всі яскраві, сонячні, ранкові...

Додано (17.03.2012, 19:06)
---------------------------------------------
Розповідає Інна.

І справді, найсвітліші спогади - це Стіна. Коли жила в селі - все здавалось звичним,а як поїхала - зрозуміла, що там найкраще. Може тому, що в Стіні пройшли безтурботні роки дитинства, юності. Вже не була дома(я й досі кажу "дома", хоч із Стіни наша сім"я виїхала 5 років назад) 3 роки. Якось була проїздом у червні 2008. А щодо солов"їв, зоряного неба, сюркотіння цвіркунів теплими літніми вечорами - то у всьому світі нема рівних нашій Стіні...
 
Форум » ПРО СТІНУ » Загальний форум » Так як я родилася і виросла в Стіні... (Спогади про рідне село)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

СТІНА © 2010-2017