Не знають руки ваші спокою ніколи,
Працюють тяжко з наймолодших літ,
Літають птахами, снують, неначе бджоли,
Бо важко так дається цей насущний хліб.

Була війна. І ви в війну зростали
На окупованій фашистами землі,
Снопи в’язали, волів в підводу запрягали,
Не дивлячись на те, що були ще малі.

Робили все: сапали, пряли, ткали,
Вплітали в коси мені малій стрічки,
Обід варили, гарно вишивали,
У річці взимку прали рушники.

В городі, в полі, в лісі, на гармані
Усюди вправними були завжди
Такі ласкаві, рідні руки мами
У мене в пам’яті залишаться вони.

Землею плекані, росою вранці вмиті,
Морозом стужені, а сонечком зігріті
Ці руки мамині мене і досі гріють,
Бо руки мамині інакше не уміють.