Середа, 18.10.2017, 21:15

Фортеця та церква Янграда.
Скельний монастир та сучасні катакомби.
Стінянські традиції та сучасна народна творчість.
Й багато іншого на цьому сайті.
| RSS
Категорії статей
Пісенна творчість. [1]
Самодіяльність [2]
Творчі колективи, їх діяльність ...
Поезія [12]

Адмін блок

Форма входу

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Опитування
Яким чином Ви потрапили на цей сайт вперше?

Всего ответов: 69

Google maps

Переглянути збільшену карту

Св'ята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання


Головна » Статті » Мистецтво » Поезія [ Додати статтю ]

Рушник барвистий вишитий серцями
Народним майстрам,
вишивальницям присв'ячується.
Десь є міста і села, видніються здаля.
Десь там чиясь оселя, чиясь свята земля.
Та є на Томашпіллі куточок-сторона,
Де скелі посивілі - це є село Стіна.
Пройдеш, а на підході - безлюдна далина,
Та є воно в природі - село у долинах.
Коли униз поглянеш - відкриється пейзаж
Від Сонної поляни і до Клембівки аж.
Природа тут старалась мільйонів сотні літ.
Колись тут хвилі грались морів в палеоліт.
Та відступило море - земне життя прийшло,
Лиш крижані ізвори напоюють село.
З тих пір Русава води у Дністер понесла
Під кладки, через броди з села ідо села.
І скелі, й стінка - свідки, як то було колись,
З яких давен і звідки тут люди узялись.
Русава хлюпотіла, як срібний водограй,
Симфонія летіла угору з краю в край.
Мотиви хвиль лунали, їх чути було всім,
І люди розпізнали її акорди всі.
Хто тут проклав доріжку? Хто пісню заспівав?
Хто вперше оцю річку Русавою назвав?
Я певен, що це жінка - праматір всіх стінян,
І чули Стіна й стінка, й шуміли в такт пісням.
Стіна була і буде колискою пісень,
Бо ж тут такії люди, що пісня для них все.
Для них народна пісня - це генетичний код.
Колись і нині й прісно: є пісня - є народ.
Звучи, стінянська пісне, "Русаво", теж співай!
Красиве і корисне, і вічне засівай!
Бо ваші голосочки, немов кришталь, дзвінкі,
Обвили поясочки вас, постаті стрункі.
На вишитих узорах - всього два кольори,
Як пам'ять про те горе трагічної пори.
Червоний поміж чорний лиш прожилка тонка.
Так вишила проворна шевкинина рука.
Стіна ще пам'ятає легенду не одну,
Яка нас повертає у сиву давнину.
А скільки літ від тоді з тих давніх пір пройшло?!
Живуть вони в народі і пам'ята село.
Об Янгорода стіни щербився вражий меч.
Літали кулі, стріли над Шпилем, як той смерч.
Фортеця не здавалась, і враг Стіну терзав.
Усіх, хто не сховався, жорстоко вирізав.
Не здалися сміливці на Замковій горі.
І відступили вбивці о тій лихій порі.
Трагедія лишила глибокий слід в Стіні,
І кожна жінка шила той сум на полотні.
Та все ж життя триває, ідуть віки, роки.
Стіна вже вишиває барвисті рушники.
Узори традиційні, оригінальні шви,
Шедеври то безцінні - стінянський дух живи!
Несе Русава воду, у дальній край пливе,
Село Стіна, природа нехай віки живе.
Олександр Мазур,
Директор Гнатківського будинку культури.

Томашпільський вісник,
№29 від 18 квітня 2012р.
Категорія: Поезія | Додав: wall (25.04.2012) | Автор: Олександр Мазур
Переглядів: 439 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Сервіси
Пошук


Прогноз погоди
Стіна  

Курси валют

До 2018 року:

СТІНА © 2010-2017