Надійка Ярушняк навчається в 11 класі Стінянської школи.
Віршувати почала рано, нині скромна і вимоглива до себе юна поетка
ділиться з читачами своїми віршами.
ОСІНЬ
Розлуку, журбу і прощання,
Віру й сумне зітхання
Веде за собою осінь
І в долі людські це вносить.
Але ж і приносить радість:
У когось пропаде заздрість,
Комусь дасть любов велику
Й залишить її навіки.
Але, певно, кожен знає
І добре це відчуває,
Що осінь - не дитяча милість,
Не юність уже, а зрілість.
Та пам'ятаймо всякчас
І завжди хай тішить нас
Премила, ніжна й красна
Нашого серця й душі весна.
* * *
Сьогодні надворі осінь,
А потім прийде зима...
Вона в нас нічого не просить,
Лиш каже: "Будь не сама".
На світі є різні люди,
Забудуть вони про нас.
І всі їхні мрії й надії
Випереджає час.
Більше ніхто не згадає
Цього останнього дня,
Сьогодні надворі осінь,
А завтра уже - зима.
* * *
ВОНА ПРИЙШЛА
Вона прийшла така чарівна й мила,
Вона з'явилась, як голубка сизокрила.
Вона взяла усе у свої руки,
Забравши від людей всю їхню муку.
Вона взяла і серце полонила,
Нещасну душу спокоєм укрила,
Вселила в неї віру і надію,
Сказала: "Хай збуваються всі мрії!"
Вона взяла й два серця об'єднала.
"Навіки будьте разом!" - їм сказала.
Благословила їхні душі ласкою:
"Хай щастя ваше колоситься казкою!"
Вона прийшла й назавжди залишила
Свій слід у серці - чистий і красивий.
Вона нагадує про себе знов і знов...
Вона - це мрія наша, це ЛЮБОВ!