Понеділок, 11.12.2017, 21:42

Фортеця та церква Янграда.
Скельний монастир та сучасні катакомби.
Стінянські традиції та сучасна народна творчість.
Й багато іншого на цьому сайті.
| RSS
Категорії статей
Фронтовики [2]
Стінянські фронтовики.
Вчителі [2]
Стінянські вчителі

Адмін блок

Форма входу

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Опитування
Яким чином Ви потрапили на цей сайт вперше?

Всего ответов: 69

Google maps

Переглянути збільшену карту

Св'ята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання


Головна » Статті » Стіняни » Вчителі [ Додати статтю ]

УЧИТЕЛЕМ ШКОЛА СТОЇТЬ
Чорний Зотік Трохимович
В історії кожного села нашого району є золоті сторінки, написані їх кращими синами й доньками, що народилися на цій благодатній землі, яка, напоївши цілющими соками, дала їм сили, знання, талант і можливість заявити про себе, стати відомими, приносити людям користь, сіючи зерна добра і любові. І якщо з одного села найчастіше у світ виходили, обравши собі професію, військові, лікарі, бухгалтери, агрономи, то Стіна, наприклад, славилася тим, що тут випускники школи обирали професію вчителя. Найстарші педагоги, яких пам'ятають лише старожили села - це Зотік Трохимович Чорний, Клеопатра Омелянівна Панькова, Гліб Матвійович Терешко, Олексій Іванович та Філарет Іванович Пентюки, Марія Трохимівна Сверблянська. В різні роки завідували Томашпільським відділом освіти вчителі з Стінянської школи Г.М.Терешко, І.І.Залюбівський, П.В.Антонишин, Л.І.Галковська, Г.Л.Файнберг. Завміськвно м.Черкаси був А.В.Депутат. Школи району очолювали З.Т.Чорний у Яланці, В.М.Гончар у Гнаткові, І.І.Запопадний у Комаргороді, П.В.Антонишин у В.Русаві.
Над дослідженням "Школа і вчитель в історії мого села" працюватимуть учні-пошукачі краєзнавчого гуртка Стінянської школи. Я ж розпочати хочу з тієї нформації, яку вдалося роздобути про вчителя найстаршого віку, якого пам'ятають сільські старожили. Хай цей маленький газетний матеріал напередодні Всенародного свята - Дня учителя - стане світлим променем-спогадом про вчительську працю, вічною людською пам'яттю про сільського Вчителя - подвижника, сіяча вічного, доброго, мудрого. Тож перша розповідь про Зотіка Трохимовича Чорного.

    ... Народився він у 1898 році в селі Стіна в незаможній селянській родині. Жвавий, допитливий хлопчина тягнувся до книги, до знань, тому батьки, не зважаючи на скруту, дали можливість закінчити йому сільську школу, а далі він здобував освіту в Томашпільському двокласному педучилищі, яке закінчив у 1915 році. Молоденький учитель працював у рідній школі. А подіїтого часу позначені величезними змінами: перша світова війна смертоносним колесом котилася Європою, жовтневий переворот у Росії 1917 року зробив у цю подію свій незгладимий вклад - розпалася Російська імперія, розпочалася громадянська війна. її вир втягував у себе все нові й нові людські потоки. Не обминув він і Зотіка Трохимовича. Призивали його до денікінської армії, вербували махновці - не пішов воювати, бо своїм призначенням у житті бачив одне - вчити дітей, давати їм знання, сіяти зерна освіти. У цьому велич людини.

    Непросто було в той час учителювати. Але коли вчителю було легко? У тяжкі роки голодомору чи у роки страшних репресій 30-х років? Не раз доля висіла на волосині... Заберуть - не заберуть у невідомість? Але рук не опускав, учив і сам учився, заочно закінчив Миколаївський вчительський інститут, здобув фах учителя математики. А тут знову лихо - фашистська навала перервала мирне життя людей. Війна покликала до зброї мільйони українців. Разом до боротьби з ворогом хотів стати і З.Т.Чорний, та у відділі освіти заперечили - вчителі потрібні. Так у нього з'явилася бронь. А фашисти насувалися дуже швидко. Через місяць після початку воєнних дій село окупували союзники Німеччини румуни. Запрацювала восени 1941 року школа. Вчити доводилося Зотіку Трохимовичу дітей не лише фізики й математики, а й Закону Божому. Не раз йому потім закидатимуть як докір саме це. Та з долі не викреслити нічого, що записало там життя.

    Після звільнення села від німецько-фашистських загарбників його знову не взяли на фронт, куди пішло і не повернулося більше трьохсот односельчан. Учив дітей, був деякий час директором Стінянської, а від початку 50-х років і до виходу на пенсію директором Яланецької школи. Коли знову разом з родиною повернувся в рідне село, ще не раз підмінював когось з учителів, коли виникала потреба. Знав не тільки фізику й математику, німецьку мову, добре володів методикою викладання різних предметів. А вже своїм оптимізмом, енергією, світлим розумом заряджав і захоплював усіх.

    Запитайте людей старшого віку у Стіні чи Яланці, чи пам'ятають вони Зотіка Трохимовича, і кожен скаже про нього тільки добре слово, бо таку згадку по собі залишив він - Вчитель.

Валентина ЗАЛЮБІВСЬКА.
с. Стіна.

Томашпільський вісник,
№74 від 30 вересня 2011р.
Категорія: Вчителі | Додав: wall (27.10.2011)
Переглядів: 780 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
в групі Село Стіна моя колиска є дуже давнє фото, де Зотік Трохимович учень Томашпільської 2-х річної школи.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Сервіси
Пошук


Прогноз погоди
Стіна  

Курси валют

До 2018 року:

СТІНА © 2010-2017