Стіна (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стіна
Панорама центральної частини села
Панорама центральної частини села
Панорама центральної частини села
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район
Громада Томашпільська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05100130240063780
Основні дані
Населення 700
Площа 3,89 км²
Густота населення 265,55 осіб/км²
Поштовий індекс 24231
Телефонний код +380 4348
Географічні дані
Географічні координати 48°27′09″ пн. ш. 28°25′16″ сх. д. / 48.45250° пн. ш. 28.42111° сх. д. / 48.45250; 28.42111Координати: 48°27′09″ пн. ш. 28°25′16″ сх. д. / 48.45250° пн. ш. 28.42111° сх. д. / 48.45250; 28.42111
Середня висота
над рівнем моря 		196 м
Водойми Річка Русава
Місцева влада
Адреса ради 24200, Вінницька обл., Тульчинський р-н, с-ще Томашпіль, пл. Тараса Шевченка, буд. 1
Карта
Стіна. Карта розташування: Україна
Стіна
Стіна
Стіна. Карта розташування: Вінницька область
Стіна
Стіна
Мапа
Мапа

CMNS: Стіна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стіна (значення).

Стіна — (давніше місто Стіна, або Янгород, або Чорне) село в Україні, у Томашпільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області.

Залишки штучного обробленого каміння біля старого в'їзду у містечко, які краєзнавці поч. ХХ ст. сприймали за залишки укріплень
Залишки штучного обробленого каміння біля старого в'їзду у містечко, які краєзнавці поч. ХХ ст. сприймали за залишки укріплень
Заколочена хвіртка другого, вже теж закритого цвинтаря у с. Стіна, XIX-поч. ХХ ст.
Заколочена хвіртка другого, вже теж закритого цвинтаря у с. Стіна, XIX-поч. ХХ ст.
Поховання на другому історичному цвинтарі у с. Стіна
Поховання на другому історичному цвинтарі у с. Стіна
Мур другого історичного цвинтаря у с. Стіна
Мур другого історичного цвинтаря у с. Стіна
Вигляд на історичний центр (Замкову гору) с. Стіна
Вигляд на історичний центр (Замкову гору) с. Стіна

Географія[ред. | ред. код]

Село має горбисту місцевість. Гора Солонці (найвища), Біла гора, Шпиль, Замкова гора, гора Болячка, Колька (найменша). За опитуванням місцевих мешканців та карті лісних господарств довкола Стіни 1891 р. вдалося ідентифікувати деякі історичні топоніми (див. галерею). Село частково розміщено у низині, в долині річки Русави, на обох її берегах, частково заходячи на круті косогори, частково - на Замковій горі. На останній колись розміщувалось історичне середмістя містечка.[1]

  • Замкова гора (на фото освічена Сонцем), на якій розташовувалось давніше місто Стіна
    Замкова гора (на фото освічена Сонцем), на якій розташовувалось давніше місто Стіна
  • Вигляд гори "Шпиль" на протилежному від села берега р. Русави
    Вигляд гори "Шпиль" на протилежному від села берега р. Русави
  • Топоніми Стіни за історичною картографією
    Топоніми Стіни за історичною картографією

Історія населеного пункту, пам'ятки та об'єкти культурної спадщини[ред. | ред. код]

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
  • На території села проводились розкопки Трипільської культури і було виявлено три Трипільські поселення;
  • У 1586 році Стіна належала Янушу Васильовичу Острозькому;
  • За всю свою історію село мало кілька найменувань: Янгород, Чорне і Стіна;
  • На початку XVII ст. Стіна перейшла до роду Замойських і за однією із версій була перейменована на Янгород на честь Яна Замойського. Син Яна Томаш Замойський займався розвитком укріплень містечка;
  • У 1650-х рр. тут була фортеця. Фортеця містила замок тригранчастого вигляду;
  • Близько 1734 року Чалий Сава зі своїм загоном брав участь у повстанні гайдамаків на боці сотника (або полковника) Верлана (в Умані склав присягу на вірність Росії в особі полковника Полановского, який був висланий на Поділля для підтримки кандидатури на трон Речі Посполитої Августа ІІІ). На чолі сотні взяв місто Стіну (пол. Ścianę), також Шаргород, в яких забрав майно власників, шляхтичів.[2]

Під час Голодомору 1932-33 років загинуло 200 мешканців села. Напочатку травня 2019 року було відкрито пам'ятник жертвам Голодомору та політичних репресій [3] За інвентарем[4] села 1845 р., яке належало тоді Людвику з роду Собанських, у Стіні було 660 чоловіків та 658 жінок.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Томашпільської селищної громади.[5]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Томашпільського району, увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району[6].

Церква св. Миколая. Легенда говорить, що коли копали рови під фундамент, на замовлення Стефана Нечая, знайшовся образ св. Миколая і на тому місці було збудовано церкву. Через сто років була добудувана церква і збудована дзвіниця. У 1654 році церква вже діяла в селі. Образ знаходився в церкві до 1901 року.

  • Церква св. Миколая, XVII-XIX ст.
    Церква св. Миколая, XIX ст
  • Західний фасад церкви св. Миколая, XIX ст. з неоготичним обрамленням
    Західний фасад церкви св. Миколая, XIX ст. з неоготичним обрамленням
  • Церква св. Миколая, вигляд зі сторони старого в'їзду у місто
    Церква св. Миколая, вигляд зі сторони старого в'їзду у місто
  • Церковна огорожа поч. XIX ст.
    Церковна огорожа поч. XIX ст

Замчище

Неподалік від кладовища та урочища "Сонна поляна", на мисі, до якого веде дорога з Замкової гори, розташовані залишки валово-ровової фортифікації, неподалік від початку лісу, з розривом посередині. Вал перерізає перешийок мису у найкоротшій частині. На історичному плані 1860-х рр ця місцина підписана як "Замчисько". За переказом Вердума, замок мав тригранчастий вигляд та розташовуався на кінці гори.

Вигляд валів з напільної сторони, які перерізають перешийок замкової гори

"Козацький" цвинтар Цвинтар біля церкви св. Миколая у народі називають "козацьким", (по аналогії з "козацьким" цвинтарем у Буші та інших подільськихмістечках) хоча вигляд існуючих кам'яних надгробків а також епіграфіка свідчать про датування могил XIX ст. Імовірно, цей шар захоронень знаходиться над більш старішими шарами захоронень. Найпоширеніший тип хрестів - латинський, з колом у середхресті, хоча зустрічаються також і мальтійські (козацькі) та грецькі хрести.

  • Козацький хрест на території кладовища
    Козацький хрест на території кладовища
  • На території кладовища знаходяться хрести декількох форм
    На території кладовища знаходяться хрести декількох форм
  • Стан кладовища після розчищення заростів восени 2023 року
    Стан кладовища після розчищення заростів восени 2023 року
  • "Козацьке" кладовище у Стіні
    "Козацьке" кладовище у Стіні
  • Імовірно, могила священнослужителя
    Імовірно, могила священнослужителя

Печери[ред. | ред. код]

Біля міста знаходилися печери з давніми написами на стінах. А також печери, які вели до сусідніх сіл.

Вхід до печер був відкритий ще у ХХ ст. Печера була розташована біля урочища "Стінка" і називалась Яланецькою.[7]

Яланецька печера у с. Стіна на малюнку XIX ст.[8]

Центр вишивання[ред. | ред. код]

Стіна є відомим центром вишивання на східному Поділлі.[9] Чорний та червоний колір посідали особливе місце у стінянській вишивці.

Економіка[ред. | ред. код]

Соціальне підприємство Vereta переробляє вживані речі в екокилимки, чохли та сумки, які користуються великим попитом.[10] Вторговані кошти йдуть на оплату майстриням, підтримку місцевого хору, промоцію села та розвиток самою організації, щоб стимулювати місцевих жителів до співпраці, а також заохочувати молодь до пізнання старовинного ремесла.[11]

Також у селі діє "Еко-Центр Стіна", що заснований громадськими організаціями із Вінниці як місце співпраці із місцевою громадою для реалізації різноманітних проєктів у сфері неформальної освіти, культури, молодіжної роботи. З 2017 року "Еко-Центр Стіна" залучив багато місцевої молоді до проєктів неформальної освіти як у селі, так і за кордоном. З 2022 року "Еко-Центр Стіна" розпочав активно займатись зеленим/сільським туризмом.

Заказник, легенда[ред. | ред. код]

На околиці села є заказник місцевого значення «Сонна поляна», де щороку розцвітає реліктова рослина сон-трава. Як стверджує легенда, кілька століть тому на Сонній поляні жило мирне населення. На них напали турки й живими залишилося декілька десятків чоловік. Ту місцевість довгий час називали Посічі, а люди, які залишилися живими, перейшли жити ближче до церкви й річки.

Річка Русава у селі Стіна
Річка Русава у селі Стіна

У селі народилися[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Упрощенный план лесохозяйства в имении Стена Подольской губернии Ямпольского уезда Принадлежащих Пом. Ф.Л. Собанскому, 1891. ДАВіО, ф. 11, оп.3, спр.45.
  2. ↑ Miron Korduba. Czałyj Sawa, także Czałenkiem zwany (†1742) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1938.— t. IV/2, zeszyt 17.— s.97—192 (пол.) S. 163
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 14 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ ДАХмО, ф. 241, оп.1, спр.319
  5. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Томашпільщина [Текст] : до 90-річчя утворення Томашпільського району / упоряд.: П. В. Антонишин, О. В. Сікал. - 2-е вид., переробл. і доп. - Вінниця : Віндрук, 2013. - 176 с. : фот. - (в пер.) : 30.00 грн.
  8. ↑ Przyjaciel Ludu; czyli tygodnik potrzebnych i pożytecznych wiadomości 1844.11.29 R.11 T.1 Nr22. Biblioteka Uniwersytecka w Poznaniu. 29 листопада 1844. Процитовано 7 березня 2023.
  9. ↑ Мистецтво села Стіна Томашпільського району (uk-UA) , процитовано 2 жовтня 2022
  10. ↑ На Вінниччині майстер переробляє вживані речі в килими і мріє про центр ткацтва
  11. ↑ Як на Вінниччині виготовляють килими зі старого одягу - vinnytsia.name (укр.). 22 вересня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
Панорама Замкової гори з церквою Св. Миколая, поч. XIX ст.
Панорама Замкової гори з церквою Св. Миколая, поч. XIX ст.

Література[ред. | ред. код]

  • Стіна́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.596
  • Томашпільщина [Текст] : до 90-річчя утворення Томашпільського району / упоряд.: П. В. Антонишин, О. В. Сікал. - 2-е вид., переробл. і доп. - Вінниця : Віндрук, 2013. - 176 с.
  • Przyjaciel Ludu; czyli tygodnik potrzebnych i pożytecznych wiadomości 1844.11.29 R.11 T.1 Nr22
  • Томашпільський край: з давніх часів до наших днів. З історії Поділля та Придністров'я [Текст] / І. П. Бабій. - Вінниця : Консоль, 2018. - 380 с.
  • Розвиток екологічного туризму на Вінниччині / О.І. Табенська. - Доповідь конференції «Зелена економіка та низьковуглецевий розвиток: міжнародний та національний вибір» Київ 4 грудня 2020

Посилання[ред. | ред. код]

Селища
Села
Населені пункти ліквідованого Томашпільського району (1923—2020))
Смт
Селища
Села


Вінницька область Це незавершена стаття з географії Вінницької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стіна_(село)&oldid=42265580