П`ятниця, 29.03.2024, 10:22

Фортеця та церква Янграда.
Скельний монастир та сучасні катакомби.
Стінянські традиції та сучасна народна творчість.
Й багато іншого на цьому сайті.
| RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » ПРО СТІНУ » Загальний форум » "СТІНЯНСЬКІ ВРАЖЕННЯ" (враження людей, які народилися не в Стіні)
"СТІНЯНСЬКІ ВРАЖЕННЯ"
boikaДата: Четвер, 08.03.2012, 16:27 | Повідомлення # 1
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 8
Репутація: 0
Статус: Offline
Враження Сергія, який не родився в Стіні, але вона йому запала в серце.

Так, в дитинстві найбільше в Стіні мені спободались стежки, особливо понад річкою.
Село, де я родився, знаходиться на рівнині і збудоване воно відносно недавно, тому вулиці розташовані майже "квадратно-гніздовим способом", паралельно-перпендикулярно одна до одної, хати одна коло другої, город в город, і щоб перейти на сусідню вулицю треба йти в кінець до провулка.
В Стіні все по-своему. Щоб кудись сходити стіняни рідко виходять на дорогу, особливо влітку - для цього є стежки.
Памятаю ми з тіткою зібрались кудись йти. Я звично вийшов на дорогу і став її там чекати. Чекав довго і недочекавшись вернувся додому, тому що тітка, також звично, пішла стежкою, подумавши, як вона мені потім сказала, що я, як нормальна людина, пішов стежкою, а не поперся, як дурень, в таку спеку на дорогу. Після цього я також зрозумів, що нормальні люди ходять стежками, і тільки в крайніх обставинах - по дорозі.
Йти стежкою, та понад річкою, це й справді одне задоволення, особливо влітку. Прохолода, поки тітка з кимось розмоляє, а нікого не зустріти на стежці чи в городі за всю дорогу просто неможливо, можна покидати камінці в річку, чи запримітити, де вже червоні яблука, на всякий випадок, а потім йти далі. Та й з Баранової на Юріївку через шпиль кілька хвилин, чи з автобусної зупинки, коли спішиш скоріше побачити рідних, через стару тітчину хату, що була на горі напроти старого цвинтара, вниз по стежці, через город Художника, ( прізвище не памятаю, памятаю, що всі звали його Художником і в нього було троє чи четверо дітей ), і вже на дорозі напроти хати бабки Ніни Рибачихи, а за нею і хата моєї тітки і нанашки Сєні Юрій. І радість зустрічі, і скоріше на річку, як там ? І знову по стежці і вниз, і вверх, і скоріше! А потім додому, і знову по стежці. А до тітчиної хати можна зайти хочь з якого боку - з дороги через ворота, з дороги по стежці із-за хати, від річки аж дві стежки, та ще одна до криниці. І не тільки в тітки Сєні, в Стіні мабуть у всіх до хати по дві-три стежки, заходьте !

Додано (08.03.2012, 15:27)
---------------------------------------------
Враження Сергія.

Всегда восхищался с.Стена.
Природа этого села она не описуема до тех пор пока сам все не увидиш своими глазами. Это действительно настоящая деревня, где нет ни асфальта ни газа и цивилизаций. Всегда поедал Стенянскую природу глазами: горы, леса, низину где расположилось само село, а какая там водичка. ОЧЕНЬ ЖАЛЬ,ЧТО ЭТО СЕЛО УГАСАЕТ.............
 
Форум » ПРО СТІНУ » Загальний форум » "СТІНЯНСЬКІ ВРАЖЕННЯ" (враження людей, які народилися не в Стіні)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

СТІНА © 2010-2024