Бог стрічку голубу на землю кинув.
Цю стрічку-річку Русавою звуть.
Серед скелястих гір в вузькій долині
Стіняни, земляки мої, живуть.

Тут щиро і привітно очі сяють,
Бентежать душу чарівні пісні.
Тут кожен камінь "Здрастуй!" - промовляє,
Травинка кожна стелиться до ніг.

Для винограду тут місця найблагодатніші.
Тут царство верб, акацій, ясенів
Стіна моя! Місцевості прекрасніше
Не уявити навіть уві сні!

Тут - всі знайомі, всі - мої сусіди.
Усі вони зовуть мене своїм.
І кожен кущ мені здається рідним,
Оселя кожна - наче отчий дім.

І де б я випадково не спинився,
В який би двір зайти не захотів –
Побачу рідні всміхненні обличчя,
Почую щирість братніх почуттів.

Ці почуття - прості і неегоїстичні –
Вигранюються в образні слова.
І прикрашають схили екзотичні
Чебрець, кизил, ліщина й сон-трава.

Наповнений небесним ароматом,
Весь простір тут зворушливий, п'янкий
Стрункі, вродливі й мудрі тут дівчата,
Звитяжні й мужні хлопці - козаки.

Бог стрічку чарівну на землю кинув.
Цю чудо-стрічку Русавою звуть.
В благословенній Господом долині
Стіняни, земляки мої, живуть.