То правда це? Чи, може, ні?
Чи, дійсно, я була в Стіні?
Це, ніби, сон, сон на яву
Я цим горю, я цим живу!
Моя Стіна? Чи не моя?
Моя колиска? Не знаю я!
Я розгубилася. Чи, може, сплю?
Я б залишилася… адже люблю.
Та мій обов’язок – моя сім’я
Вона в Біляївці. А я – не я.
Я розриваюся, я всіх люблю!
Люблю село своє, люблю сім’ю.
І ставлю крапку я: сім’я – святе!
Село в минулому…ні, все не те!
І марю знову я, і сон верта
Мене в село моє де хата та!!!