Пісення творчість села Стіна є самобутнім явищем народної творчості нашої країни. Вона вирізняється з-поміж фольклору інших регіонів у першу чергу своїм настроєм, який, зазвичай, є мінорним. Хочу навести декілька з почутих у Стіні пісень, які мене дуже зворушили:
Ой, під вишнею, під черешнею
Ой, під вишнею, під черешнею Там сидів голуб із голубкою. (2 р.) Сиділи вони, любувалися, Сивими крильми обіймалися. Надлетів орел з далеких країв Розбив, розлучив в парі голубів. А голуба вбив, голубку лишив, Та й узяв її на крила свої. Та й заніс її у чужі краї. Посадив її в ясну світлицю, Дав її їсти яру пшеницю. Дав її їсти яру пшеницю, Дав її пити з моря водицю. -Їж, голубонько, їж, водою запивай, За свої краї ти вже забувай. -Ой, не буду їсти, не буду пити, Нема голуба, нема з ким жити. -Ой, є у мене сім пар голубів, Вибирай собі, котре буде твій. -Я вже ходила і вибирала, Немає того, що я кохала. А мій миленький – голуб сивенький, Під правим крильцом трошки біленький.
Ой, зійшов місяць, зійшов ясний
Ой, зійшов місяць, зійшов ясний, Він берег річки освітив, А як освітив всю долину, Та й знов за хмару заходив. А в тій долині є хатина, Там раз у раз вогонь горить, Там мати дочку розряжає, Дочка заплакана сидить. -Ой, доню, донечко, дитино, Ти ясна зіронька моя, Не жди, не жди, кого любила, Його на світі вже нема. Багато хлопців поженилось, Багато де-яких нема. Багато дівчат повінчалось, А ти чого сидиш сама? Не було чути більш розмови, Не було чути плач дочки. На другий вечір нелюбому Давала Галя рушнички. А як давала, сльози лляла, Згадала клятву рокову. Згадала клятву роковую: Як не діждусь я, то помру. Ой, зійшов місяць, зійшов ясний, Він берег річки освітив, А в річці пливало два трупи, А кінь по березі ходив.
Усі гори зеленіють
Ой, всі гори зеленіють, Де багаті жито сіють. Тільки ж одна гора чорна, (2 р.) Де сіяла бідна вдова. Де сіяла, волочила, (2 р.) Слізоньками примочила: -Ой, братчику-соколочку, (2 р.) Прийми ж мене й у хаточку. -Ой, сестричко-перепілко, (2 р.) Діток в тебе стілько: Раз четверо, раз п’ятеро, (2 р.) Усіх буде дев’ятеро. -А ти, брате, не лякайся, (2 р.) Моїх діток не цурайся. Як ти будеш вечеряти, (2 р.) Я діточок положу спати. Як ти будеш обідати, (2 р.) Я виведу діток з хати. - Гайда, діти, гайда з хати, (2 р.) Бо буде дядько обідати.
Ой, у полі урожаю нема
Ой, у полі урожаю нема, Тільки виросла кучерява верба. А під тою вербою Лежить козак молодий, А у його в головах Грає кінь вороний. -Ой, ти, коню вороний, Ти не стій надо мною. Ти не стій надо мною, До матінки йди додому. Не кажи ти їй, коню, Що я вбитий лежу, А скажи ти їй, коню, Що жонатий хожу. А женила мене Пуля бистрая, А звінчала мене Шабля гострая. Ясний місяць зійшов, В мене дружбою був, І світилка була – Світанкова зоря.
Звичайно, є у репертуарі місцевих виконавців й веселі, жартівливі пісні:
Жила баба з дідусем
Жила баба з дідусем, Обоє старенькі. Та й купили когута, Щоб будив раненько. А когут, як когут, З курками кокоче, Заведе їх у петрушку, Піяти не хоче. -Ой, когуте, когуте, Заріжу на юшку, Як ти будеш ще водити Кури у петрушку. Виганяла когута, Він іти не хоче, Веде кури знов в петрушку, А сам лиш кокоче. Зарізала когута Та й не стало солі, Ухватила за хвоста, Викинула псові.
В неділеньку пораненьку
В неділеньку пораненьку на базарі я ходила, (2 р.) Я ходила. За три гроші з половиною кужелину я купила, (2 р.) Я купила. Лежить моя кужелина, надулася, (2 р.) Надулася. А я пішла до корчмочки, напилася, (2 р.) Напилася. В понеділок на похмілок я лежала, (2 р.) Я лежала. А в вівторок три моточки я напряла, (2 р.) Я напряла. У середу миленькому показала, (2 р.) Показала. Як побачив мій миленький, аж заплакав, (2 р.) Аж заплакав. -Сиди ж, моя милесенька, не спрядайся, (2 р.) Не спрядайся. А як прийде весна-красна, прибирайся, (2 р.) Прибирайся. Як виросте лист широкий, лопуховий, (2 р.) Лопуховий, Та й пошиєш сарафанчик собі новий, (2 р.) Собі новий. Десь ся взяли сірі кози – всі попові, (2 р.) Всі попові. Та й порвали сарафанчик лопуховий, (2 р.) Лопуховий.
І дуже обнадійливим є той факт, що фольклор у с.Стіна продовжує розвиватись. Створюються нові пісні, багато з яких покладені на музику, зокрема Зоєю Зосимівною Чорною. Так з’явились пісні «Ой, як збирався на війну я», «На Поділлі село», «На подільських квітучих порогах», «Балада про матір» та багато інших.
