Розділ II Пісенний фольклор с. Стіна СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. (записані від фольклорно-етнографічного ансамблю "Русава" в 1998 р.)
36. ЇДУТЬ, ЇДУТЬ РЕКРУТОНЬКИ  Їдуть, їдуть, рскрутоньки
Все лугами, долиною,
Здибаються рекрутоньки
З дівчиною молодою.
— Ой дівчино-дівчинонько,
Ой. яка ж ти чорноброва!
Ой. скажи нам, дівчинонько,
Куди цяя шлях-дорога?
— Ой на горі, на крутії
Там високая могила,
А на тії могилочці
Та й червоная калина. Ой, там мати свого сина,
У солдати виряджала,
За старшого молодшого
Виряджала і казала:
— Іди, іди, мій синочку,
У солдати служити.
Та й будеш там, мій синочку,
Царське шмаття носити.
— Волів би я, моя мати.
Круту гору лупати.
Як я маю, моя мати.
Царське шмаття вбирати. Круту гору я лупаю,
Сяду собі, відпочину.
А як царське шмаття вберу,
Та й навіки я загину.
37. ОЙ, ЯК ЗБИРАВСЯ НА ВІЙНУ Я  Ой, як збирався на війну я,
Ой, прийшла прощатись уся рідня.
Прощай, родино, моя сім'я.
Ой, прощай, дівчино, люба моя.
Ой, від'їжджаю я на війну,
Боронити край свій — Україну.
38. ОЙ, ЇХАВ ЧУМАК  Ой, їхав чумак
На кримський базар,
Йому воли поболіли.
Сам чумак заслаб.
Ой, заслаб чумак,
Заслаб та й лежить,
Ніхто його не спитає,
Що його болить.
Ой,болять ручки.
Болить голова.
Як прийдеться помирати
Чужа сторона. — Ой ви, чумаки,
Ви, браття мої,
Як будете воли попасати,
Попасіть мої.
Ой ви, чумаки,
Ви браття мої,
Як будете воли напувати,
Напійте мої.
Ой, всі чумаки
Волики пасуть,
А бідного чумаченька,
У ярмах ревуть. Ой заревіли
Волики в ярмі:
Помер, помер наш хазяїн
В чужій стороні.
39. ОЙ, У ПОЛІ ОЗЕРЕЧКО  Ой у полі озеречко.
Там плавало відеречко.
Битим шляхом козаки йдуть,
З-під милого коня ведуть.
До озерця під'їжджають,
Своїх коней напувають. Один коник пить не хоче.
Копитами землю топче.
— Ой ти, коню сивогривий.
Скажи мені, де мій милий'?
— А твій милий в степу лежить,
Холодної води просить. Холодної водиченьки.
З глибокої криниченьки.
40. ЇХАВ, ЇХАВ ЧУМАЧЕНЬКО  Їхав, їхав чумаченько
Із Криму додому.
Заїжджає ночувати
До бідної вдови.
— Добрий вечір, бідна вдово!
Як ти ся тут маєш?
Чи горюєш, чи добруєш.
Що мужа не маєш?
— Відай, же ти. чумаченьку.
Усе добре знаєш.
Що ти мене, молоденьку,
За мужа питаєш? Ні горюю, ні добрую,
Бо мужа не маю,
Штири воли, як соколи,
В оборі тримаю.
Гей же, гей же, сірі воли.
Попід круті гори!
Нема того хазяїна,
Що до вас говорить.
Гей же, гей же, сірі воли.
Крутими ярами!
Нема того хазяїна,
Що ходив за вами.
41. ВИРЯДЖАЛА СТАРА МАТИ  Виряджала стара мати
Свого сина у солдати.
Ой, пішов син у солдати,
На війноньку воювати.
— Візьми, мати, піску жменю,
Розсип його по каменю. Як той пісок житом зійде,
Тоді твій син з війська прийде.
Нема дощу, нема сходу,
Не вертає син з походу.
Нема піску — хвиля змила,
Нема сина — куля вбила.
42. СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ
Сл. і муз. Семена Гулака-Артемовського (1813-1873)  Стоїть явір над водою.
В воду похилився.
На козака пригодонька.
Козак зажурився.
Не хилися, явороньку,
Ти ще зелененький.
Не журися, козаченьку.
Ти ще молоденький.
Не рад явір хилитися,
Вода корінь миє.
Не рад козак журитися.
Так серденько ниє. Ой. поїхав на чужину
Та й там і загинув.
Свою рідну Україну
Навіки покинув.
Звелів собі насипати
Високу могилу.
На могилі посадити
Червону калину.
Будуть пташки прилітати
Калиноньку їсти.
Будуть мені приносити
З України вісті. Ой, поїхав з України
Козак молоденький —
Оріхове сіделечко
Ще й кінь вороненький.
43. ОЙ, ЖУРАВКО, ЖУРАВКО  Ой журавко, журавко,
Чого кричиш так жалко?
— Як же мені не кричать,
Як так високо літать.
Ой високо, високо.
Та й від роду далеко.
Тоді мати згадає.
Як вечерять сідає.
— Лишилася ложечка.
А де ж моя донечка'? Не дай. Боже, заболіть
Нема кому пожаліть.
Одбилася від роду.
Як той камінь у воду.
Не дай. Боже, помирать
Нема кому поховать.
Упав камінь та й лежить,
На чужині горе жить.
Поховає чужина.
Не заплаче родина.
44. ОЙ, ВИЙДУ Я НА ГОРУ  Ой, вийду я на гору,
Подивлюся в долину.
Подивлюся в долину,
На червону калину.
На калині соловей,
Ні великий, ні малий.
— Соловейку маленький,
В тебе голос тоненький. В тебе голос, в мене ні,
Защебечи ти мені.
Защебечи ти мені,
Бо я в чужій стороні.
Бо я в чужій стороні,
Нема роду при мені.
Нема неньки, ні отця,
Тільки одна сестриця.. Тільки одна сестриця,
І та плаче, журиться.
45. ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ  За Сибіром сонце сходить ...
Хлопці не зівайте!
Ви на мене, Кармалюка,
Всю надію майте.
Повернувся я з Сибіру,
Та й не маю долі,
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.
Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу ...
Як згадаю про їх долю
Сам гірко заплачу.
Діти мої ріднесенькі,
Хоч у сні присніться,
Нехай моє в тузі серце
Вами звеселиться.
Куди піду, подивлюся —
Скрізь багач панує.
У розкошах превеликих
І днює й ночує. Убогому, нещасному —
Тяжка робота.
А ще гіршая неправда —
Вічная скорбота.
Зібрав собі славних хлопців.
Що кому до того?
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.
Чи хто іде, чи хто їде.
Так час нудно ждати.
Що не маю пристанища.
Ані свої хати.
Зовуть мене розбійником,
Кажуть, шо вбиваю.
Ще нікого не убив я,
Бо й сам душу маю.
А з багача хоч я візьму,
То бідному даю.
Щоб йому краще жилося
У рідному краю.
|
