В історії кожного села нашого району є золоті сторінки,
написані їх кращими синами й доньками, що народилися на цій благодатній землі,
яка, напоївши цілющими соками, дала їм сили, знання, талант і можливість заявити про себе,
стати відомими, приносити людям користь, сіючи зерна добра і любові.
І якщо з одного села найчастіше у світ виходили, обравши собі професію,
військові, лікарі, бухгалтери, агрономи, то Стіна, наприклад, славилася тим,
що тут випускники школи обирали професію вчителя.
Найстарші педагоги, яких пам'ятають лише старожили села - це
Зотік Трохимович Чорний, Клеопатра Омелянівна Панькова, Гліб Матвійович Терешко,
Олексій Іванович та Філарет Іванович Пентюки, Марія Трохимівна Сверблянська.
В різні роки завідували Томашпільським відділом освіти вчителі з Стінянської школи
Г.М.Терешко, І.І.Залюбівський, П.В.Антонишин, Л.І.Галковська, Г.Л.Файнберг.
Завміськвно м.Черкаси був А.В.Депутат.
Школи району очолювали З.Т.Чорний у Яланці, В.М.Гончар у Гнаткові,
І.І.Запопадний у Комаргороді, П.В.Антонишин у В.Русаві.
Над дослідженням "Школа і вчитель в історії мого села"
працюватимуть учні-пошукачі краєзнавчого гуртка Стінянської школи.
Я ж розпочати хочу з тієї нформації, яку вдалося роздобути про вчителя найстаршого віку,
якого пам'ятають сільські старожили.
Хай цей маленький газетний матеріал напередодні Всенародного свята - Дня учителя -
стане світлим променем-спогадом про вчительську працю,
вічною людською пам'яттю про сільського Вчителя -
подвижника, сіяча вічного, доброго, мудрого.
Тож перша розповідь про Зотіка Трохимовича Чорного.
... Народився він у 1898 році в селі Стіна в незаможній селянській родині.
Жвавий, допитливий хлопчина тягнувся до книги, до знань,
тому батьки, не зважаючи на скруту, дали можливість закінчити йому сільську школу,
а далі він здобував освіту в Томашпільському двокласному педучилищі,
яке закінчив у 1915 році. Молоденький учитель працював у рідній школі.
А подіїтого часу позначені величезними змінами:
перша світова війна смертоносним колесом котилася Європою,
жовтневий переворот у Росії 1917 року зробив у цю подію свій незгладимий вклад -
розпалася Російська імперія, розпочалася громадянська війна.
її вир втягував у себе все нові й нові людські потоки.
Не обминув він і Зотіка Трохимовича.
Призивали його до денікінської армії, вербували махновці - не пішов воювати,
бо своїм призначенням у житті бачив одне - вчити дітей, давати їм знання, сіяти зерна освіти.
У цьому велич людини.
Непросто було в той час учителювати.
Але коли вчителю було легко?
У тяжкі роки голодомору чи у роки страшних репресій 30-х років?
Не раз доля висіла на волосині... Заберуть - не заберуть у невідомість?
Але рук не опускав, учив і сам учився,
заочно закінчив Миколаївський вчительський інститут, здобув фах учителя математики.
А тут знову лихо - фашистська навала перервала мирне життя людей.
Війна покликала до зброї мільйони українців.
Разом до боротьби з ворогом хотів стати і З.Т.Чорний,
та у відділі освіти заперечили - вчителі потрібні.
Так у нього з'явилася бронь. А фашисти насувалися дуже швидко.
Через місяць після початку воєнних дій село окупували союзники Німеччини румуни.
Запрацювала восени 1941 року школа.
Вчити доводилося Зотіку Трохимовичу дітей не лише фізики й математики, а й Закону Божому.
Не раз йому потім закидатимуть як докір саме це.
Та з долі не викреслити нічого, що записало там життя.
Після звільнення села від німецько-фашистських загарбників його знову не взяли на фронт,
куди пішло і не повернулося більше трьохсот односельчан.
Учив дітей, був деякий час директором Стінянської,
а від початку 50-х років і до виходу на пенсію директором Яланецької школи.
Коли знову разом з родиною повернувся в рідне село, ще не раз підмінював когось з учителів,
коли виникала потреба.
Знав не тільки фізику й математику, німецьку мову,
добре володів методикою викладання різних предметів.
А вже своїм оптимізмом, енергією, світлим розумом заряджав і захоплював усіх.
Запитайте людей старшого віку у Стіні чи Яланці,
чи пам'ятають вони Зотіка Трохимовича, і кожен скаже про нього тільки добре слово,
бо таку згадку по собі залишив він - Вчитель.
Валентина ЗАЛЮБІВСЬКА. с. Стіна.
Томашпільський вісник,
№74 від 30 вересня 2011р.
|