На Спаса (19 серпня) печуть пироги з яблуками, сливками.
До церкви йдуть з кошиками, в яких несуть на посвяту яблука, груші, сливи, варену кукурудзу, мед, пироги з нового урожаю.

Крім того, у Стіні на Спаса варять кутю з маком.
З цією кутею, освяченими яблуками, грушами, пирогами, вареною кукурудзою ходять провідувати могили на Семенів цвинтар. Семенів цвинтар - це невелике за розмірами кладовище, на якому хоронять мертвих, передчасно народжених дітей.
За словами Кельбас Любові Калістінівни, в давнину таких дітей хоронили коло фігури (кам'яного хреста, який стоїть на роздоріжжі за селом), а зараз хоронять на Семеновім цвинтарі. На Семеновому цвинтарі було здійснено і масові поховання людей під час голодоморів.

На Поділлі широко побутує традиція влаштовувати поминки заложних покійників, що загинули передчасно неприродною смертю (самогубців, нехрещених дітей), окремо від інших.
Такі поминальні трапези на Вінниччині, як правило, відбуваються поблизу хлібного поля на межі на свято Розори, або Шуляка, в перший день Петрівки (у понеділок, через тиждень після Трійці).
У Стіні аналогічна тризна відбувається на Семеновім цвинтарі на Спаса.
Розори або Шуляка відмічають виключно жінки, особливо ті, які спричинили до появи тих потороч чи потерчат. Спокутуючи свої гріхи, вони роздають діткам солодощі, щоб і їх дітям на тому світі щось подали. По закінченні обряду жінки махають хустинками: "Гай! Гай! Гай!", проганяючи шуляка, який в народній уяві є символом передчасної наглої смерті. Хустинки викидають у жито - поторочам на сорочечки.

Це свято дуже відоме в селах Вінницького, Літинського, Калинівського, Липовецького, Немирівського, Гайсинського районів. Його не лише пам'ятають інформатори старшого віку, але часто молоді сільські жінки зізнаються, що намагаються дотриматись традиції і роздають в цей день сусідським дітям гостинчики. А отець Сергій, батюшка приходів сіл Писарівка та Хижинці Вінницького району, розповів, що він править в одному з храмів у цей понеділок панахиду за убієних, і жінки роздають свої гостинці дітям прямо в церкві.

Проте, у Стіні про свято шуляка не пам'ятають нічого, тут є свій день - Спаса і своє місце - Семенів цвинтар, для вшанування заложних покійників. Приходять сюди також жінки з дітьми. Діткам роздають пироги, яблука, груші, сливи, щоб і їх діткам Матір Божа дала на тім світі яблучко чи грушечку.

Для нас відкритим залишилося питання, що ми маємо в даному випадку - перенесення дати вшанування заложних покійників із несанкціонованого християнською церквою язичницького свята Шуляка (Розори) на благочестиве Спаса, чи древній, забутий ритуал задобрювання заложних покійників перед осінньою сівбою в день подяки за жнива. До речі, жителі Стіни пам'ятають, як під час засухи, щоб викликати дощ старші жінки поливали "фігуру" водою. Отже, тут збереглися вірування, що покійники можуть спричинити засуху, і ритуали їх задобрювання.
Серед осінніх свят можна назвати

Першу і Другу Пречисту (28 серпня і 21 вересня),

Івана Головосіка (11 вересня),

Семена (14 вересня),

Воздвиження (27 вересня),

Покрову (14 жовтня) та інші.

З цими святами пов'язують деякі загальновідомі українські прикмети і заборони, проте у інформаторів яскравих спогадів вони не викликають. Найбільш пам'ятними святами, що завершують річне коло, для стінян є Андрія (13 грудня) і Миколи (19 грудня).