Килимарство

Килимарство у с. Стіні, хоч і мало значне поширення, однак не набуло окремого виду промислу. Килими та килимові вироби ткались, переважно, на звичайних вузьких горизонтальних ткацьких верстатах. Кросен ("розбоїв") в селі не знають. Зрідка "розбоями" називають широкий горизонтальний ткацький верстат, та й то лише вихідці із інших сіл.

Асортимент виробів традиційний як для півдня Поділля, так і для українсько-молдавського пограниччя взагалі. При цьому в Стіні склалася місцева назва багатьох килимових виробів. Узорноткані залавники тут називають "обіцята" (в сусідньому селі Вила їх називають "палатар"), невеличкий килим до ліжка - "пілка", вузький довгий килим - "простирало".

Більшість килимів та килимових виробів традиційно виготовлено з вовняних ниток, які пофарбовані в різні ко льори. Про фарбування ниток вже йшла мова в розділі про ткацтво. Лише в бідніших сім'ях, через відсутність вовняних, використовували конопляні нитки.

Про виготовлення килимів у Стіні не кажуть — "ткати на верстаті", а кажуть: "плести на верстаті" чи "класти квітку". Цими словами позначено техніку ткання. Ткалями та килимарницями у селі були лише жінки. Килими, обіцята, простирала виготовлялися майже виключно для власного вжитку, а пілки часто йшли на продаж.

У 70-90-х роках для ткання килимів використовували нитки фабричного виготовлення (називали її "жгута"), яку купували в Одесі та фарбували хімічними барвниками.

Перед виготовленням килимових виробів майстрині розробляли самі на папері ескізи або перемальовували їх у односельчан. В ході експедиції було виявлено ескізи, які розробляла для обіцят та пілок Замоцна З.Н. (іл. 11).

Іл. 11. Фрагмент ескізу малюнка для обіцят. 80-і p.p. XX cm. Автор Замоцна З.Н.

Килими. Певно немає в Стіні жодної хати, де не було б килима. Як святиню дістають стіняни зі скринь килими, які ткалися їхніми бабусями. Із давніх зразків ми бачили килим початку XX ст., витканий матір'ю для дочки, Шпіклірної Лімпії Луківни (1894-1967) (іл. 7 к) [8].

Іл. 7 к Килим витканий на початку ХХ ст. для Шпіклірної Л.Л. (1894-1967)

Іл. 12. Килим. Перша половина XX ст.
Автор Чорна А.С.

Іл. 13. Килим.
Перша половина XX ст.

У 20-30-ті роки XX ст. в Стіні виготовляли килими зі стилізованим рослинним орнаментом. Кайма вузька, не виділена, з тонкої стилізованої рослинної гірлянди. Центральне поле складається з двох великих, горизонтально розташованих квіткових гірлянд. В основі гірлянди - хвиляста лінія, у згині якої стилізовані квіти. Фарби анілінові. Кольори приглушені (іл. 12, 13).

В 60-70-ті роки стінянські килими "розцвітають" різноманітними квітами (іл. 8 к; 13 к; 15 к). В першу чергу трояндами.

Іл. 13 к Гунько Ніна біля килима власної роботи.

Зразком такої роботи є килим, витканий в 1961 році чотирма жінками за 15 днів.
Його розміри: 500 х 180 см. Кайма вузька, невиділена і складається з квітів та листя.
Середина килима прикрашена двома великими букетами троянд, між якими:
внизу дата — 1961 p., вверху — ініціали власниці килима
— ОЖП (Осипенко Женя Панфилівна) (іл. 8 к).

Іл. 8 к Осипенко Є.П. біля килима витканому в 1967 р.

Іл. 15 к Рябошапка Ганна
з килимом власної роботи.

Іл. 14. Простирало в клітку з квіточками.
20-30-ті p.p. XX cт. Автор: Осипенко
Надія Василівна (1905-1981 p.).

Іл. 15. Простирало. 40-60-ті p.p. XX ст
Автор: Чорна Сосана Луківна
(1906-1990 p.).

Килим, витканий в 70-х роках XX ст. Віннік Г.В. для себе, має широку квіткову кайму та чотири квіткових букети, розміщені вряд. На довжину основи для цього килима було взято 8 м ниток, а вийшло лише 5 м килима. Його зшито з трьох частин, кожна з яких ткалася окремо. Середина ткалася в 11, краї — 8 пасом.

Перехідним видом килимів є "простирала", які зшито по довжині з двох частин. Кайма в таких килимах - вузька, стилізована рослинна гірлянда. Зовнішній край кайми - виділений червоною стрічкою з зубцями, тло чорне, букети невеличкі, розміщені попарно.

Простирала - це вузькі, довгі (понад 4 м) килими, інколи їх зшивали по два. Простирадла початку та першої половини XX ст. вовняні (як основа, так і піткання). Поширені в цей час були простирала " в клітинку з квітами". Подвійні товсті лінії, пересікаючись, утворюють квадрати, в центрі яких розміщено по стилізованій квітці. Квітка велика, стебло коротке та два листки. Такими є роботи Осипенко Н.В. (1905-1981) (іл. 14), Чорної С.Л. (1906-1990) (іл. 15). На простиралі роботи Антонишиної П.С. (~1866-1946) в один ряд зображено восьмипелюсткові квіти-зірки (іл. 9 к).

Іл. 9 к Фрагмент "простирала" Автор: Антонишина П.С. (~1866-1946). Кінець ІХ ст.

На простиралах другої половини XX ст. зображують в основному букети квітів.
В простиралі 50-х років роботи Замоцної З.Н. виділено з трьох боків квіткову кайму,
а на чорному тлі в ряд розміщено букети квітів (іл. 10 к).

Іл. 10 к "Простирало". Автор: Замоцна З.Н. 50-ті роки ХХ ст.

Пілки. Килимові вироби типу пілок, разом з обіцятами, складають найбільш чисельну групу серед усіх килимів с. Стіни. Як різновид невеличких килимів — пілки, на наш погляд, досить пізнє явище у килимарстві цього села. Нам не вдалося зафіксувати пілок першої половини XX ст. Всі пілки датуються 50-90-ми роками і всі, за одним виключенням, з квітковими сюжетами.

Іл. 16. Пілка. 1968(9) р.
Автор Гунько Н.Х.

Іл. 16 к Осипенко Євгенія з
власними та материними роботами.

В Стіні пілки ткалися в 9-11 пасом [5] і мали невеликі розміри: 220 х 100 см; 236 х 88 см; 220 х 92 см. Зрідка були пілки довжиною понад 4 м. За технікою ткання розрізняють пілки "вибрані" (через одну нитку) і "плечені" (через 3 нитки) [10]. На виготовлення однієї пілки потрібно небагато часу, тому їх ткали багато, а також продавали. Так Антонишина З.К. (1915-2000) виткала до 100 пілок, Ярмійчук М.Ф. виткала їх понад 40.

Обіцята. Потреба в такому типі килимових виробів як обіцята, була зумовлена двома причинами: утепленням стін та прикрашанням жилої та чистої хати. Як і по всій Україні, тут обіцята виконували роль залавників, тому їх розміщували під вікна за лавами. Про їх широке побутування свідчить той факт, що їх і сьогодні використовують за своїм призначенням, хоча стелять також і на підлогу

Іл. 17. Обіцята в батки з листочками.
60-70-ті p.p. XX ст. Автор:
Осипенко Євгенія Панфилівна.

Іл. 18. Обіцята в батки з квіточками.
60-70-ті p.p. XX ст. Автор:
Осипенко Євгенія Панфилівна.

Тчуться обіцята в 6-8 пасом. Побутують вони двох розмірів: короткі, як пілки (200 х 70 см; 244 х 72 см), та довгі (418 х 70 см; 432 х 71 см) та аж до 10 м. За ткацькими техніками є обіцята ткані "батка в батку з листочками", "батка в батку з квіточками", "обіцята плечені"та "обіцята вибрані" (як пілки). У зразках початку та 20-х років XX ст. і основа, і поробок вовняні. З часом, у зв'язку з нестачею вовни, широко використовували і конопляні нитки.

За композицією в Стіні поширені обіцята з геометричним і з рослинним орнаментом. Частина обіцят тканих "батка в батку з листочками" (іл. 17) та "батка в батку з квіточками" (іл. 18), є перехідною формою від обіцят, тканих просто "батка в батку", про що вже йшлося в розділі про ткацтво.

Іл. 11 к Обіцята з "зірками". Автор: Осипенко П.Р. (~1860-1945). Кінець ІХ ст.

Іл. 19. Обіцята з "зірками".
Початок XX ст. Автор:
Чопик Ірина Петрівна (1881-1959).

Іл. 20. Обіцята.
50-60-ті p.p. XX ст.

Іл. 12 к Обіцята з "дубочками" і "півниками". Автор: Неспляк Ю.Я. (1884-1966).
Початок ХХ ст.

Іл. 14 к Віннік Галина
з обіцятами власної роботи.

Іл. 21. Обіцята плетені. 50-60-ті p.p. XX ст.
Автор: Осипенко Ніна Серафимівна.

Іл. 22. Обіцята. 50-60-ті p.p. XX cт.
Автор: Чорна А.Ф. (1907-1996 p.p.).

Використання килимів та килимових виробів. Килими виготовлялись як придане для дочок та для власних потреб сім'ї. Інколи їх ткали матері з своїми родичками. Зрідка в процесі ткання брали участь і ті, для кого такі килими виготовлялися. Якщо родина не могла виткати килима, то його купували на ярмарку. Килими були окрасою інтер'єру хати, найкращі завжди розміщувалися в чистій її половині.

Простирала та пілки використовували для утеплення та прикрашання стін, покривання ліжка. В бідніших сім'ях два однакових простирала зшивали по довжині і утворювали килим. Обіцята традиційно і сьогодні розміщуються за лавами попід вікна.

Пілки, верети, а також простирала та килими широко використовувались в поховальній обрядовості. Ще в 70-х роках XX ст. покійника везли на санях чи возі, які застеляли веретами. Поверх верети стелили гарну пілку, а вже зверху клали домовину

Зрідка в селі стелять пілки на землю під час провадження покійника до цвинтаря. Так, Осипенко Є.П., при похованні своєї матері, в 1981 р., стелила пілками дорогу від хати до могили. Для цього вона взяла вісім пілок, які родичі стелили на землю, почерзі переносячи їх вперед. Коли поховальна процесія зупинялась по дорозі, ноші з домовиною ставили по одну з найкращих пілок. Після похорону ці пілки роздавались людям. При похованні інших родичів вона використовувала одну пілку. За твердженням Осипенко Є.П. такий обряд поховання не є характерним для с. Стіна, він більш притаманний для сіл Ямпільського району, зокрема, для с. Підлісівка, звідки родом була її мати. [10]

Джерела

Всі відомості поміщені в даній статті одержано від жителів с.Стіни:

На початок цієї сторінки

На початок статті

До змісту книги