Вишивка

Поширеним видом ремесла в с. Стіні була вишивка. Так саме, як всі стінянські жінки в минулому ткали полотно, килими, килимові вироби, всі дівчата, жінки, а інколи й хлопці, займалися вишивкою. На противагу іншим видам ремесел, вишивкою в Стіні ще зрідка займаються і досі, переважно жінки. Весільні рушники, а також рушники, які йдуть для інших потреб та на продаж, вишивають жінки середнього та старшого поколінь. Про час виникнення цього виду ремесла в Стіні відомості відсутні. Однак, значне його поширення в ХІХ-ХХ ст. свідчить про давні традиції вишивального мистецтва. Підтвердженням цієї думки є легенда, яка побутує і сьогодні в Стіні. Вона стосується кольорів вишивки стінянських сорочок: чорного з вкрапленням червоного. Саме такими кольорами вишиті найдавніші, збережені зразки дівочих (жіночих) сорочок, які датуються другою половиною XIX - початком XX ст.

До вишивання дівчаток привчали змалечку. Найчастіше цій справі вчилися вони від матерів, бабусь, інших родичів та сусідів. Вишивали, в основному, для власної потреби, зрідка на продаж. В 30-ті та 50-ті роки XX ст. значна частина жителів Стіни вишивала для артілі, яка знаходилась в с. Клембівка Ямпільського району. До речі, для цієї артілі вишивали і в інших навколишніх селах. Від клембівської артілі в селі працювала одна жінка - Ярмійчук Софія. В неї вдома стінянські жінки і дівчата брали полотно, нитки та зразки вишивки, які необхідно було перешити. Здебільшого для артілі вишивали скатерки, чоловічі сорочки (чумачки) та рушники. Вишиванням для артілі займалися матері з дочками, зрідка і з синами, яким виповнилось 9 років. Артільна вишивка відрізнялась від власне стінянської: для себе вишивали по-своєму, а для артілі — по зразках [11]. Зрідка, в основному, в 50-х роках, вишивали чоловічі сорочки (чумачки), однаково як для артілі, так і для себе. [1]

Вишивкою в Стіні традиційно прикрашали сорочки, рушники, наволочки. Вишивали також різні картини, малюнок для яких брали з друкованих видань. В останнє десятиріччя вишивали й килими, а нині як і по всій Україні поширюється мода на вишиті ікони.

Розглянемо традиційні вишивки с. Стіни. В першу чергу це сорочки, рушники та наволочки для подушок.

Сорочки. У Стіні в жіночих сорочках вишивали комір, пазуху, рукава та низ підтички, у чоловічих — маніжку, комір, манжети. На давніших жіночих сорочках (друга половина XIX — поч. XX ст.) вишито погрудки, а в пізніших — "гестку" та маніжку. На окремих сорочках пазуха не вишивалась. Особливим колоритом виділяються вишиті рукави жіночих сорочок. Основна увага приділялася вишиванню поликів та власне рукава. На полику орнаментальна композиція розміщувалась в 1-3 ряди, а рукав зашишався повністю смугами різної величини (однією, трьома) або невеликими "букетиками", які розташовували в три ряди, причому середній ряд завжди був найдовшим. У жіночих буденних сорочках ("з гесткою") вишивка на рукаві відсутня.

Іл. 23. Рукав
жіночої сорочки.
Початок XX ст.

Іл. 24. Сорочка жіноча.
Гладь, змережування,
солов'їні вічка.

Іл. 25. Маніжка чоловічої
сорочки. Гладь,
мережка, солов'їні вічка.

Давніші сорочки вишивалися вовняними нитками чорного кольору (у Стіні кажуть "лучкою") (іл. 23), бавовняними нитками білого та вохристого кольорів (іл. 24; 25; 26), а також сухозліткою (у Стіні кажуть "шіром") (іл. 27) [8].

Іл. 26. Полик жіночої сорочки
вишитої низзю та гладдю.
Автор Сідак (дів. Шпіклірна)
Лєна Гаврилівна (1910-1999).
20-ті p.p. XX cт.

Іл. 27. Маніжка чоловічої весільної
сорочки вишитої гладдю з солов'їними
вічками та шіром (сухозліткою).
Автор мати Шпіклірної Л.Л.,
кінець XIX cт.

До 20-х років XX ст. вишивали різнокольоровою заполоччю, а в повоєнні роки - нитками "муліне". Зрідка зустрічаються вишивки вовняними нитками домашнього виготовлення. Найдавніші зразки вишитих сорочок прикрашені однокольоровим (чорним, білим, вохристим) або двокольоровим (чорним з вкрапленням червоного та білий з сухозліткою) орнаментами. У 20-30-ті та 50-60-ті роки вишивки різнокольорові, що викликано як "модою", так і різноманітними вишивальними техніками, на які багаті стінянські сорочки. Однією з найдавніших є низь (в Стіні кажуть "низя"). Вона тут має свої різновиди, наприклад, низя ґудзикована. Давніші сорочки вишиті низзю чорного кольору в поєднанні з іншими вишивальними техніками.

Іл. 28. Сорочка жіноча.
Низь, змережування.
30-60-ті рр. XX ст.

Іл. 29. Полик весільної сорочки
(білянки) вишитий гладдю,
"солов'їними вічками" та мережкою.
Перша половина XX ст.

У 30-50-ті роки XX ст. низь стала різнокольоровою (синьою, голубою, зеленою, фіолетовою) (іл. 28; 30; 31; 32). Серед інших технік поширена: гладь (качалочка), солов'їні вічка (зерновий вивід), хрестик, мережка і змережування (які тут називають "цирка"), штапівка, ланцюжок, линта (линточка). З мережок поширені шабак та різнокольорова мережка. Особливу роль колір вишивки відігравав у весільних сорочках. Жіночі і чоловічі весільні сорочки кінця XIX - початку XX ст. вишиті білими нитками та сухозліткою (іл. 27; 29).

Іл. 30. Фрагмент маніжки чоловічої
весільної сорочки вишитої низзю та
мережкою. Вишивала Оляніцька
(чол. Осипенко) Ніна Серафимівна,
1937 р. н. для чоловіка Григорія
в 1958 р.

Іл. 31. Фрагмент відложного комірця
чоловічої весільної сорочки,
вишитого низзю (розвід синій).
Автор Пундик Марія Тимофіївна,
1939 р.н. 50-ті рр. XX ст.

У 50-х роках XX ст. стінянські дівчата вишивали для своїх наречених по дві сорочки: з стоячим (спідня) та відложним (верхня) комірами (іл. 30 - 32). Ці сорочки вишивались низзю в поєднанні з мережкою (іл. 30; 32). За типом крою вони відмінні від сорочок попередніх часів, їх називали "чумачки". Вони, мабуть, вишиті за тими ж зразками, що вишивалися для клембівської артілі.

Іл. 32. Сорочка чоловіча:
низь, мережка, гладь. XX ст.

Іл. 33. Сорочки жіночі з родини
Пранчук Н.Х. Автори:

1 — Чопик І.П. (кінець XIX - поч. XX ст.);
2 — Дячок О.Д. (30-40 рр. XX ст.)
З — Пранчук Н.Х. (кінець 50-х рр. XX ст.)

Про те, як впливав час на "моду" при вишиванні сорочок, можемо бачити із зразків, які зберігаються в родині Пранчук (Дячок) Н.Х., 1944 р.н.. Одна з сорочок вишита нею натуралізованими різнокольоровими квітами і полуницями (іл. 33.3), інша, вишита її матір'ю - Дячок (Чопик) О.Д., 1919 р.н., рослинно-геометричним орнаментом (іл. 33.2), та ще одна сорочка вишита її бабусею - Чопик І.П. (1881-1959) геометричним орнаментом нитками чорного кольору (іл. 33. 1).

Орнамент давніших стінянських сорочок (друга половина XIX - початок XX ст.) виключно геометричний. В його основі - ромби, зірки, рожі, кривульки, безконечники, стилізовані "вазони" та мотиви "дерева життя".

В окремих сорочках першої третини XX ст. деякі старі орнаменти зберігаються, хоча кольорова гама зазнає змін. В цей час поширюється чорно-червона вишивка, в якій переважають стилізовані рослинні орнаменти. В 40-50-ті р.р XX ст. орнаментами дівочих сорочок були натуралізовані квіти, ягоди та інші рослини. В цей же час у жіночих буденних та чоловічих весільних сорочках використовується геометричний орнамент не місцевого походження, хоча при цьому елементи цих візерунків інколи схожі з вишивками попередніх часів.

У 70-90-ті роки сорочок у Стіні вже не вишивали. В обрядах, а також учасниці фольклорно-етнографічного колективу "Русава" використовують переважно сорочки, які отримали у спадок від своїх матерів та бабусь.

Іл. 34. Рушник вишитий лучкою.
Перша чверть XX ст. Автор
Бабійчик Текля (1901-1979).

Іл. 35. Рушники вишиті лучкою.
Початок XX ст.

Вишиті рушники. Рушники в с. Стіна за часом їх створення та мотивами вишивки можна поділити на три підгрупи. До першої, найдавнішої, можемо віднести рушники, створені в другій половині XIX ст. — першій третині XX ст., до другої — рушники 50-70-х років, а до третьої — рушники 80-90- років та ті, що вишиваються і сьогодні. Рушники першої групи відносяться до так званої "подільської. класики". Вони поширені в селах Томашпільського, Ямпільського, Крижопільського, Піщанського та інших південних районів нашого краю, і представляють один з найдавніших зразків вишивального мистецтва подолян. Всі рушники першої групи вишиті різнокольоровими вовняними нитками ("лучкою") в техніці двостороння качалкова гладь, інколи з незначним включенням інших вишивальних технік, зокрема штапівки.

Іл. 36. Рушники вишиті лучкою.
Початок XX ст.

Іл. 38. Рушники вишиті лучкою.
Початок XX ст. Автор Шпіклірна
Лімпія Луківна (1894-1967).

Іл. 37. Рушники вишиті лучкою.
Початок XX ст.

Іл. 39. Рушник вишитий лучкою
на жердку. Початок XX ст. Автор
Шпіклірна Лімпія Луківна (1894-1967).

Вишивкою прикрашено кінці рушників. Орнамент вишивки геометричний та стилізований рослинно-геометричний. Серед різних мотивів вишивки зустрічаються: "дубок", "зірки", "вазони", "дерево життя", "самовар" тощо (іл. 36-39; 3 к; 4 к). Орнаменти розміщені в 1-3 ряди. Окрему групу серед них складають рушники для прикрашання жердки: два кінці одного рушника вишиті по-різному. Найчастіше, коли на одному кінці розміщено дві або три смуги орнаменту, то на протилежному — їх, відповідно, одна або дві. При декоруванні жердки кінці такого рушника складалися орнаментом один до одного, утворюючи таким чином своєрідну орнаментальну кайму. Рушники розвішувались в ряд на всю довжину жердки, а поверх них розміщували вишиті подушки. Сьогодні такі рушники вже не використовують, вони зберігаються в скринях.

Іл. 3 к. Рушники вишиті
бабусею Олійника М, Ф,
Початок ХХ ст.

Іл. 4 к. Рушники шиті.
("самовар", "зірка", "дубочок")
Перша половина ХХ ст.

Іл. 40. Пранчук Ніна Хирсанівна
зі своїми рушниками.

Іл. 41. Назарчук Галина
з бабусиними та своїми роботами.

Рушники 50-70-х років вишиті виключно качалковою гладдю (іл. 40-42.). Їх орнамент - натуралізовані букети або квіткові гілки в різних варіантах. Найчастіше вишивали трояндову гілку з пуп'янками та листям. Зрідка вишивали гладдю, яку тут називають "путана гладь". Майже всі більш сучасні рушники прикрашені в'язаним мереживом, давніші рушники мереживом не прикрашались.

Іл. 42. Ярмійчук Марія Федорівна
зі своїми рушниками.

Іл. 43. Віннік Галина Василівна
зі своїми рушниками.

Рушники третьої підгрупи - найсучасніші (іл. 43). Їх вишивають і нині. Техніка вишивки різна, домінує гладь та хрестик. В композиціях переважають великі букети з натуралізованих, яскравих різнокольорових квітів (троянд, маків, дзвіночків, жоржин, ромашок, волошок, тюльпанів тощо).

Іл. 5 к. Наволочки вишиті.
Автор: Шпіклірна Л. Л. (1894-1967)
Початок ХХ ст.

Іл. 6 к. Ярмійчук Марія Федорівна
з вишитими подушками власної роботи.

Наволочки. З експедиційного обстеження видно, що в Стіні вишивались і наволочки для подушок. З давніших зразків зустріли лише дві наволочки роботи Шпіклірної Л.Л. (1894 - 1967) вишиті хрестиком (іл. 5 к). Орнамент чорно-червоного кольору. На одній наволочці в один ряд розміщено стилізовані букети та окремі квіти, а на іншій - букетики з полуниць. В вишивках подушок 70-90-х років XX ст. переважають великі натуралізовані мотиви: квіти, пуп'янки, листя (троянди, маки, фіалки тощо) (іл. 41). Такими є роботи Ярмійчук М.Ф. (іл. 6 к) У вишивці подушок Пранчук Н.Х. переважає геометричний та стилізований рослинний орнамент: квіти розміщено у великих шестикутниках, з двох довгих боків розміщено по кривульці.

Джерела

Всі відомості поміщені в даній статті одержано від жителів с.Стіни:

На початок цієї сторінки

На початок статті

До змісту книги