РОДИННІ СВЯТА - ЗВИЧАЇ І ОБРЯДИ

Шлюбні звичаї і обряди

Чи не найбільше свято в родині — це одруження молодят, кульмінацією якого є весілля.

Початок весілля - випікання калачів.

Весілля у Стіні починається з вівторка, оскільки у вівторок починають пекти весільні калачі, а ця робота супроводжується обрядовими піснями і ритуалами. Цікаво, що у Стіні на весілля не печуть коровай. Його тут заміняють різноманітні калачі (іл. 2 к). В даному випадку можна помітити схожість стінянських звичаїв з молдовськими. У молдован на весіллі замість короваю також випікають калачі. [12]

Для випічки весільних калачів сходяться найближчі родички, які живуть щасливо у першому шлюбі. До жінок, які печуть весільні калачі ставляться такі ж вимоги, як повсюди до коровайниць. Досить детально на них вказує Гнат Танцюра "Покритка, вдова, розвідниця, московка, шлюха, "нечесна" (та, що в неї весілля було без вінка), та, що мала два-три шлюби, та, що в неї діти мруть не можуть бути коровайницями (місити і пекти коровай)" [13]. Борошно на калачі сіє сестра матері молодої (молодого), а сестра тата спускає дріжджі. Розчиняють, місять тісто, виробляють калачі парна кількість жінок, щоб молоді були в парі. Робота супроводжується піснями і першою співають пісню:

Калач молодої схожий на подвійняк в який вплітається дві квіточки, одна нагадує яблуневий цвіт, друга — троянду (іл. 5 к). Випечений калач молодої прикрашають "куклою" із прядива, штучними квітами та стрічкою червоного кольору (іл. 6 к).

Потім, коли піч гарно прогріється, випікаються великі калачі для старостів. Вони складаються з двох ярусів. Основою служить "подвійняк", поверх якого кладуть ще один калач (іл 2 к).

"Старости — за словами Чорної 3.3. — перша скрипка на весіллі". Старостами і старостихами обирають рідних дядьків, тіток молодят, або одружених братів та сестер і їхніх чоловіків і дружин. Старостихи готують всю страву на весілля. Кухарка лише керує їх роботою, підказує, що і як робити. Старости розпоряджаються за столами, керують обрядовими діями, у них просять благословення.

Найбільший і найкращий калач печуть весільним нанашкам. Калач нанашкам випікають родичі молодої. Основу його також складає подвійняк, а другий ярус робиться особливо старанно. В кожне переплетіння впихаються зроблені з тіста троянди, яблуневий цвіт і кривульки — "вушка". Цей калач схожий до величезного круглого коровая з діркою посередині (іл. 2 к).

Іл. 2 к Весільні калачі: калач молодої;
калач для неодруженої молоді -
"подвійняк" (на передньому плані);
калач для старостів; калач для нанашки.

Іл. 3 к Весільні голуби для молодих
(перед випіканням)

Іл. 4 к Голуби для молодих
з калиною і барвінком.

Молодятам випікають весільних голубів (іл. 3 к; 4 к). Основою цієї здоби також є подвійняк, в середину якого кладуть балабушку тіста. Голуби, на відміну від інших весільних випічок, не мають дірки посередині. У другому ярусі, неначе у гніздечку розміщують дві пари голубів, одна пара дивиться в одну сторону, інша — в протилежну. Шиї птахів прикрашені згардами. Поміж голубів красуються чотири троянди і велика яблунева квітка в центрі, а також кривульки-вушка. Всі прикраси, включаючи згарди, зроблено із того ж самого тіста, що і основа голубів. Калачами у Стіні обдаровують весь рід, тому і печуть їх дуже багато. Цю роботу виконують протягом трьох днів: вівторка, середи і четверга.

А в п'ятницю до схід сонця молода разом із старшою дружкою йде по барвінок. З собою вони беруть калач молодої, хустину для барвінку. На грядку барвінку кладуть калач, стають на коліна, хрестяться і просять Божої допомоги. При цьому молода промовляє: "Господи, допоможи мені барвінку нарвати, віночок звити і життя з моїм Василем гарно прожити". Спочатку рвуть лише той барвінок, що опинився у отворі калача, роблять з нього два пучечки і перев'язують їх червоними ниточками. Це дві "квіточки", з яких почнуть плести вінок. Потім на хустинку рвуть решту барвінку, а зверху кладуть ці дві "квіточки". Хустинку з барвінком у хаті залишають на столі до суботи. Молодому барвінок рвуть дві світилки. Так само перші пучечки рвуть через калач і в'яжуть дві квіточки.

Запрошення гостей

У п'ятницю починають просити на весілля. Молода просить із старшою дружкою дружок і дружбів, молодий зі старшим дружбою — світилок і дружбів. Дружбами тут називають неодружених хлопців не лише з боку нареченої, а й нареченого також. Слово "боярин" стіняни не вживають. Дружки — це дівчата подруги і родички молодої, світилки — дівчата родички молодого. Кожній дружці, світилці, дружбам печеться по два калачі "подвійняки". Один калач дають під час запрошення, з ним вони повинні прийти на весілля. Другий калач кожен отримує на весіллі в неділю в хаті своїх родичів: дружки у молодої, а світилки — у молодого. По два калачі неодруженій молоді дають, очевидно, для того, щоб вони знайшли собі пару.

Аналогічні звичаї ми бачимо і під час хрестин, коли неодруженим кумам також дають по два калачі. З калачами у Стіні просять лише неодружену молодь старшого віку. Якщо в родині є кілька дітей, з калачами просять лише одного — найстаршого. Дівувати і ходити на весілля за дружку чи світилку окремо від батьків могла лише старша сестра, менша повинна була сидіти вдома, або проводити час в своїй компанії, щоб не "посадила старшу під корито" (не вийшла заміж раніше). В п'ятницю просять на весілля молодь, а родичів запрошують у суботу. Родичам під час запрошення калачів не роздають.

Іл. 5 к Калач молодої.

Іл. 6 к Старша дружка
з калачем молодої.

Старша дружка носить в руках калач молодої (іл. 6 к). Прикрашений куклою з прядива, васильком і двома червоними квітками, зв'язаними червоною стрічкою. Це той калач, через який у п'ятницю вони рвали барвінок. Йдуть просити рід на весілля з самого ранку після татового і маминого благословення. Присутні в хаті починають співати: "А в перший раз, у добрий час, благослови, Боже, і отець, і мати, ріднеє дитятко в село виряджати". Молода (молодий) вклоняється батькам, мама з татом благословляють дитя і цілують в голову. Чорна 3.3. пригадала напутні слова своєї матері під час благословення: "Най тобі, дочко, Господь помагає, щоб тобі все вдалося у хаті і на порозі, у фіртці, і на дорозі, і у всьому житті твому".

Найближчих родичів просять прийти у суботу і неділю. Дальших запрошують лише на неділю. Під час запрошення молода вітається і вклоняється в хаті та промовляє: "Просили тато, мама і я вас прошу на весілля". "Спасибі татові і мамі, і тобі за запрошення, прийдемо". На столі молода кладе калач із куклою. Молоду з дружкою (молодого з дружком) запрошують сісти: "Сідайте, будь ласка, бо і в нас є дівчата, щоб і в нас старости сідали". В деяких хатах їх пригощають. Це роблять рідніші. Якщо молода близька родичка — її перев'язують хусткою і запрошують разом із дружкою за стіл. Після чого молода дякує, забирає свій калач і йде просити далі.

У селі Бохоники Вінницького району також зберігся звичай під час запрошення на весілля носити "куклу" із прядива. Але тут її не прив'язують до калача, а тримають у руках. Родичі, у яких ще збереглося прядиво, дають його молодій, на нове господарство, щоб була гарною господинею, мала своє прядиво, "щоб мала своє на пелюшки", "щоб мала на вервечки". Деякі бабусі лише вибачаються, що не мають що дати, бо коноплі вже не сіють. [14]

Вінкоплетини

Іл. 8 к Вінчальні свічки
Гунько Володимира і Наталі (1991 р.)

У суботу у молодого і у молодої вінкоплетини, на які збирається вся запрошена на весілля молодь і найближчі родичі. Дещо раніше дійство починається у молодого. Після обіду він разом із старшим дружбою і музиками йде до вінчальних нанашок. Готуючись прийняти молодого, нанашка запрошує своїх родичів, садить всіх за стіл, пригощає, перев'язує молодого рушником. Після короткого застілля молодий забирає нанашок до себе додому. Нанашка приносить вінчальні свічки, які вона виготовила напередодні (іл. 8 к).
Це дві великі воскові свічки, прикрашені паперовими квітами, запашним васильком, низ свічок обгорнутий вишиваними хустинками із мереживними краями. По свічках молодих гості на весіллі будуть судити про майстерність нанашки. У весільних аксесуарах не допускають жовтих кольорів, вважають, що жовтий символізує розлуку. Тому вінчальні свічки не прикрашають жовтими квітами, а на вишитих хустинках немає жовтих квіток.

В домі молодого всіх гостей садять знову за стіл "снідати" — так називають невелику за кількістю блюд весільну трапезу, незалежно від пори дня. В даному випадку у молодого "снідають" під вечір, а у молодої взагалі ввечері. Після трапези прибирають зі столу і починають плести молодому вінок. До цієї роботи запрошуються світилки і всі діти, які є в хаті. Староста дає батькові і матері у руки пучечки барвінку, перев'язані червоними нитками — "квіточки". І батьки просять благословення у старости. Спочатку промовляє батько:

Після того такий же діалог відбувається між матір'ю і старостою. Мати тричі просить благословення, а староста тричі відповідає: "Бог благословить!" Батько і мама віддають "квіточки" нанашці. Вона розв'язує пучечки і віддає їх світилкам. Світилки відривають листочки барвінку і дають по одному нанашці, нанашка голкою з червоною ниткою пришиває їх до вирізаного з картону кружечка. Як тільки нанашка проколить голкою листочок барвінку, присутні починають співати:

Обшивши кружечок по колу в два рядочки листочками барвінку, нанашка в центрі нього пришиває червону квіточку, яку робить з кольорового паперу, стрічки чи тканини. Барвінковий віночок (кружечок) нанашка пришиває молодому з лівої сторони до лацкана піджака. Все це відбувається під супровід пісень:

Після того, як вінок пришили — батьки і всі присутні благословляють молодого в дорогу до молодої. Тато і мама сідають перед столом на ослін, коло батька сідає нанашко, коло матері нанашка. У кожного в руках хлібина з пучкою солі. Перед ними на долівці стелять кожух вовною догори, на який молодий стає навколішки. Батько кладе свій хліб і сіль молодому на голову і промовляє традиційне звернення до старости:

Молодий вклоняється батькові і цілує хліб святий і батька в руку, а батько його в голову. Благословення повторюється чотири рази, спочатку благословляє батько, потім мама, нанашко і нанашка. По черзі кладуть на голову молодого хліб-сіль, просять благословення у старости, виконують пісню "А в перший раз..." і всі обрядові дії. Після чого молодий, батьки і нанашки піднімаються, всі присутні беруться за руки. Першим стає старший дружба. У старшого дружби в руках великий бучок (палиця), коло дружбів стає нанашко, коло нанашка молодий, коло молодого зліва нанашка, а за нею світилки. Біля хатніх дверей, перед порогом стоїть староста.

У дворі музики грають "вихід". Всі стають в коло і починають танок.

Старша кухарка одягає кожух вовною догори, бере в руки коцюбу і тричі оббігає коло, щоб відігнати від молодого і його свити злі сили. А мама кропить танцюючих свяченою водою. Очищення водою відбувається під супровід пісні:

Дівич-вечір

Іл. 7 к У весільному
барвінковому вінку.

Власне "дівич-вечір" у молодої починається після приходу молодого. Не дивлячись на те, що її родичі і дружки прийшли вже давно і встигли "поснідати", поки не прийде молодий, вінка плести не починають, і обрядів ніяких не виконують. Як тільки зачують дружки звуки музик, приступають до виплітання молодій барвінкового вінка. Барвінковий вінок — головний символ нареченої, її оберіг і ознака честі. Вельон чи фата з'явилися відносно недавно, у 50-60 p.p. XX ст., а раніше — за словами стінян, у вельон вбиралася лише розвідниця чи вдова, у дівки повинен бути барвінковий вінок із стрічками. Дещо пізніше у вельон вбирали молоду після церковного вінчання, а до шлюбу вона повинна була йти у вінку з барвінку.

Перед початком виплітання вінка просять благословення у старости. Благословення відбувається так само, як і в молодого. Потім батьки передають "квіточки" (зв'язані червою ниткою пучечки барвінку) старшій дружці, а старша дружка жінці, яка плете вінок. Ця жінка — визнана в селі майстриня, яка має гарний смак, уміє плести весільний вінок і гарно прибрати молоду, її запрошують на всі весілля. Багато років підряд у селі вбирала молодих Осипенко Євгена Панфилівна. Після неї цим ремеслом займалася Сідак Галина Миколаївна. Вона нам і сплела традиційний весільний вінок для молодої (іл. 7 к). Дружки розбирають барвінок і складають із нього "квіточки". "Квіточка" складається з чотирьох стебел зеленого барвінку із стеблом засушеного запашного василька посередині. Зелені барвінкові листочки схожі на пелюстки квітки, а світлий сіро-зелений висушений васильок наче ЇЇ серединка. Із таких "квіточок" і плететься вінок нареченій. Кожна "квіточка" вплітається своїм стеблом у косичку із конопляної кукли, яка служить основою вінка. Для яскравості у барвінковий вінок вплітають 4-8 (обов'язково парну кількість) червоних, або рожевих квітів, зроблених з кольорового паперу або тканини. Плететься вінок під супровід наведених вище пісень: "А в перший раз, у добрий час", "Трійця в церкві ходила" (див. вінкоплетіння у молодого).

У молодої вінок значно більший, ніж у молодого, і плетуть його довше, то й пісень співають більше:

Увесь час, поки плетуть вінок, дівчата співають. На закінчення просять горілки: "Горілки ж бо, Галю, горілки, бо погнівалися всі дівки", а свахи радять дружкам замість горілки попити водиці із криниці, тобто виконуються ті ж самі пісні, що й у молодого. Так само, як і в молодого, завершується обряд виплітання вінка піснею "Ой звили ж бо ми барвінковий віночок" (див. вище).

Під супровід пісні подають всі необхідні речі для розплітання молодої. Старша дружка підходить до молодої і починає знімати дівочі головні прикраси — стрічки, віночок, кутаси і кладе все її на коліна, розв'язує кісники і кладе дві коси навхрест. Перетин двох кіс — своєрідний хрест робиться зі спини поближче до голови. Старша дружка тримає цей "хрест" рукою, а дві коси звисають донизу. До коси першими підходять батько з мамою. Батько звертається до старости:

Після чого до старости звертається мати з такими ж словами і староста також тричі відповідає: "Бог благословить!". Отримавши благословіння, мати і батько починають розплітати молодій коси. Дія супроводжується піснею:

Косу молодій розплітають всі найближчі родичі. Спочатку батько і мама, потім дідусь і бабуся, рідні братики і сестрички, а також нанашки (весільні нанашки батьків молодої, а її хрещені). Родичі розплітають коси повільно, до того місця, яке тримає старша дружка рукою. Останньою коси розплітає старша дружка. Потім підходить жінка, яка вбирає молоду, розчісує волосся. Тато з мамою підносять хліб із вінком, кладуть хліб із вінком на голову молодій і просять у старости благословення одягнути молодій вінок. Благословення супроводжується піснею "А в перший раз, як в добрий час".

Мама бере в руки віночок, а батько хліб, мати кладе віночок молодій на голову і цілує її в голову через віночок, батько також цілує доньку через віночок. Батьки відходять, а жінка починає вбирати молоду, маленькими кісками і шпильками прикріплювати віночок, щоб міцно тримався і не злетів. Прибравши молоду, батьки благословляють її вийти у двір, показатися родові і сватам. Обряд благословення такий самий, як і в молодого — з тією лише різницею, що замість нанашок поряд з батьками на ослоні сидять дідусь і бабуся, або братики і сестрички, в дверях хресний знак робить старший дружба із числа її родичів.

Після благословення молода з дружками виходить на подвір'я і танцює в колі, а мати бризкає її свяченою водою. Після танцю молода тричі вклоняється матері, а мати кладе її у туфельку (колись у чобіт) лівої ноги квіточку васильку, якою кропила свяченою водою. Цю квіточку вона також носить при собі протягом трьох днів, поки йде весілля. Після цього молода вклоняється своєму двору і всім присутнім на 4 сторони: спочатку на схід сонця, потім на захід, на північ і південь. Після чого молоду із дружками забирають до хати і садять за стіл.

Родичі молодого заходять у двір і зупиняються перед порогом, а староста із дарами заходить до світлиці. Свати молодого співають:

Староста вручає молодій дари, іноді дрочиться з нею, лише молода простягне руки, староста дари забирає.

Почувши, що вже дякують за дари, староста віддає молодій подарунки. Прийнявши дари, молода виходить із-за стола і йде в іншу кімнату розглядати, що ж їй подарували. Старший староста молодої виходить до сватів на сінний поріг, вітається:

Першим до хати заходить молодий, за ним нанашки, дружби і світилки. Молодий, зайшовши до хати, вклоняється всій родині і промовляє:

Починається частування сватів молодого. Староста молодої наливає чарку і п'є до молодого. Молодий п'є до батька молодої, батько п'є до нанашки, нанашка до матері молодої, мати до нанашка. Нанашко "пускає колію" до сватів, а староста "другу колію" до молоді, дружбів, світилок. Все застілля обходилося, а в багатьох випадках обходиться і досі, двома чарками - "пускають дві колії". Кількість страв під час вечірнього застілля не дуже велика. Традиційними стравами є: холодець, закуски, росіл (капусняк), за росолом подають м'ясо, останніми подають голубці. Одна із свах молодого рахує блюда, щоб і в себе, коли доведеться частувати родину молодої, виставити таку саму кількість блюд, або на одне більше. По закінченні трапези мати молодої перев'язує зятя рушником. Таким чином молодий отримує другий рушник. Одним рушником його перев'язує нанашка, другим навхрест теща.

Після трапези процесія з музиками йде до молодого. Молодь (наречена, дружки, дружби) йде вся, а сватів від молодої посилають стільки ж пар, як прийшло від молодого. Староста молодої несе дари молодому. Разом із родичами молодої повертається і молодий із своєю процесією. Підходять до дому, співають: "Добрий вечір...". Відбуваються такі ж обрядові дії, як і в молодої. Молода просить на весілля, гостей садять за стіл і частують, мати молодого перев'язує свою невістку хусткою.

Після вечері свати молодої йдуть додому, а нанашка забирає всю молодь (молоду, молодого, дружок, світилок, дружбів) до себе. Нанашка приймає "своїх дітей". Разом із молоддю йдуть і музики. Вдома у нанашки спрощений увесь її рід, накриті столи. Вона влаштовує своїм фінам весілля - останню гулянку в колі молоді. Саме у нанашки в ніч із суботи на неділю парубки і дівчата повеселяться і натанцюються найбільше. Гуляння триває аж до ранку. Перед ранком молодь розходиться по домівках. У молодих для сну і відпочинку майже немає часу. Перепочивши кілька годин, вони мусять йти до шлюбу.

Шлюб

Наречена до шлюбу одягалась у принесений молодим на дари одяг. У давнину молодий дарував молодій спідницю, чоботи, хустку, корали, сережки... Молодий одягав до шлюбу одяг, подарований молодою.

Іл. 3. 1954 р. Весілля Ярмійчуків
Миколи та Марії.

Іл. 4. 1958 р. Весілля Осипенко Ніни і Гоигорія
(родина молодого).

До шлюбу молодий і молода йдуть окремо, кожен із своїм родом, зі свого дому (іл. 4). Процесія йде спокійно, без пісень і без музичного супроводу. В церкві відбувається вінчання за християнським обрядом, на ньому зупинятися не будемо.

Після вінчання молодий і молода виходять в парі і деяку частину дороги йдуть разом, а потім розходяться кожний зі своїм родом до свого дому. Молоду із молодим зустрічають (переймають) батьки, родичі, друзі. Батьки переходять їм дорогу з хлібом, і з водою в кухликах (квартах). Батьки вклоняються молодим і подають хліб, молоді вклоняються батькам, цілують хліб і забирають із собою. Потім батьки надпивають із кварти воду, а решту виливають, переливаючи молодим дорогу. Молоді за це платять батькам гроші (гривню, колись карбованця). Аналогічно молодих переймає тітка, дядько. Більш дальні родичі, друзі переймають без хліба, лише переливають дорогу водою. За це молодий платить гроші, здебільшого копійки.

Коли дороги молодого і молодої розходяться, відбувається ритуал прощання. Молоді зупиняються, молода вклоняється молодому в пояс три рази, після чого вони тричі цілуються, потім молодий тричі вклоняється молодій і знову обоє тричі цілуються. Після чого розходяться по своїх домівках. У воротах молоду, у її дворі, а молодого у своєму дворі, батьки зустрічають із хлібом і сіллю. Під час такої зустрічі у дворі молодої виконують таку пісню:

Молоду заводять до хати, садять за стіл. По ліву сторону від неї садять дружбів, по праву — дружок. А за ними всіх родичів. Починається обід. Першу чарку батько п'є до молодої, а та п'є до мами. А староста "пускає другу колію" до дружбів і дружок. Дружки співають спочатку, вихваляючи старосту, потім кухарку, молоду і інших.

Дружба бере бучок в руки і виводить молодь з-за столу. Підійшовши до дверей, просить благословення у старости, аналогічно, як і в суботу, робить бучком хресні знаки на хатньому і сінному порозі. І виводить молодь у двір. Молодь стає в коло і починає танок, а старший дружба тричі оббігає танцюючих із бучком, а потім викидає бучок через хату. Ритуал здійснюється для того, щоб відігнати від молодої злі сили. Молодь після обіду танцює аж до вечора. А за столом мати перев'язує старостів рушниками, а старостих — хустками.

Після танців молода сідає з дружками за стіл вечеряти. На закінчення трапези мати роздає калачі. Кожна дружка зав'язує на носову хустинку два калачі. Один калач вона отримала під час запрошення на весілля, його вона принесла з собою, другий — отримала щойно. Дружки виходять у двір, взявшись за руки і піднявши їх вгору, в руках у кожної по два калачі. Музики грають прощальний танок, а дружки танцюють із калачами. Після танцю, який є досить довгим, дружки тримаючись за руки, виходять за ворота. На вулиці молода прощається з кожною дружкою, дякує їй за послуги і тричі цілується. Прощаючись із дружками, вона прощається із своїм дівуванням. З молодою залишається лише дві найближчі подруги, одна з них старша дружка, друга — хтось ще із дівчат, яку молода просить зостатися під час роздачі калачів.

У молодого після шлюбу відбуваються такі ж ритуали, як і в молодої, з тією лише різницею, що молодий своїх світилок і дружбів не випроводжає. Після вечері вони разом із молодим йдуть до молодої. Коли до будинку молодої залишається метрів 500, двоє дружбів (старший дружба і ще один спритний парубок) біжать наперед із калачем до молодої до хати. Молода, схиливши голову на руки, сидить за столом, накрита хусткою, коло неї сидять дві дружки і тісно притискають хустку до столу, щоб молодої не було видно.

Дружби молодого вбігають до хати і оббігають із калачем навколо столу, де сидить молода. Під час оббігання вони намагаються підняти хустку і подивитись на молоду. Дружки тісно притискають хустку. Дружби збиткуються над дівчатами, лоскочуть і щипають їх, старости намагаються також впіймати дружбів і відібрати у них калач. Поєдинок триває недовго, дружби тікають і біжать на дорогу, де йде рід. Взявшись з обох сторін руками за калач і, піднявши калач вгору, дружби пропускають попід ним увесь рід і знову біжать наперед у хату до молодої і оббігають із калачем навколо столу, намагаючись зазирнути під хустку, де ховається молода. А потім зустрічають свій рід і пропустивши його попід калачем, втретє біжать до молодої.

Третього разу старости особливо чатують на дружбів, щоб видерти у них калач, аби поламати його. Якщо сватам пощастить видерти, або поламати дружбам калач, вони віддадуть їм свій калач і рід молодого втретє буде проходити не під своїм калачем, а під калачем молодої, тобто у жартівливому поєдинку родів молодий програє, і визнає себе переможеним. Якщо дружби тричі оббіжать молоду із калачем і тричі пропустять попід нього свій рід, переможцями вийдуть родичі молодого. Вберегти калач від старостів дружбам може допомогти лише хитрість. Один із дружбів ховає заповітний калач за пазуху, а другий бере у руки інший калач. Якщо старости купляться на обман і поламають його, дружби вже на порозі покажуть свій цілий калач і побіжать зустрічати свій рід. Втретє рід молодого проходить під калачем у воротах, входячи на подвір'я молодої. Після чого родичі ламають калач і роздавши всім по кусочку, з'їдають його на подвір'ї сватів.

До сватів першою виходить мати молодої і п'є чарку на сіннім порозі до молодого, а свати співають:

Мати повертається до хати, на поріг виходить староста і запрошує родину молодого до світлиці.

За столом на лаві лежить дві подушки, молода сидить поруч, накрита хусткою. Лише молодий наблизиться до неї, вона тричі жбурляє йому в обличчя жито: на життя, щоб довго прожити в парі. Дія виглядає так, наче молода обороняється. Молодий заходить за стіл сідає на подушку, відриває молоду від столу і садить поруч з собою теж на подушку. Дружки виходять з-за столу, а родичів молодого запрошують за стіл і частують холодними закусками. Родичі молодої перев'язують старостів молодого рушниками, старостих хустками, нанашку в'яжуть двома рушниками і двома хустинами, нанашка - двома рушниками і сорочкою. Родичі молодого співають:

Старостихи подають гарячі страви - голубці, м'ясо із "бабою". Це сигнал для покривання молодих. Нанашка ставить коло столу дві світилки, дає їм в руки свічки, а гості починають співати:

В цей час подають холодне і "паланиці". "Паланиця" — великий пухкий круглий відкритий пиріг зверху із цибулею, кропом, посіченим яйцем. Тарілки холодцю накривають "паланицями", а зверху червоними хустинками. Кожен із гостей повинен мати із собою червону хустинку, щоб накрити перед собою "паланицю". Таких тарілок з холодцем, поверх якого лежить "паланиця" подають зо двадцять і всі потрібно прикрити чимось червоним.

Дружбі до палиць прив'язують хустку, якою він мусить накрити молоду. Дружба починає танцювати, вимахуючи палками з хусткою. Коло молодої на лаву стає молодший братик чи племінник. В руках у нього тарілка і ніж. Тарілку він тримає над головою молодої, а ножем відбиває палиці із хусткою, щоб якнайдовше не дати молоду покрити. Молодий сипле в тарілку братчику гроші — викуп за молоду, а родичі молодого намагаються відвернути його увагу, щоб дружба міг покрити молоду. Лише братчик зазівається або задовольниться викупом, дружба накриває молоду хусткою, прив'язаною до патиків, а нанашка швидко пов'язує її під цим накриттям своєю хусткою — обов'язково червоною. Пов'язує кінцями назад, під кінець, що символізує молоду як жінку. Присутні в цей час співають:

Після чого мама молодої прив'язує старшому дружкові до палиць свою хустину для покривання молодого. Молодого не дає покривати нанашко, але нанашка обманюють і покривають молодого.
Гості в цей час співають:

Після покривання всі присутні ламають "паланиці" і їдять з ними холодець. Після трапези збирають молодій придане і випроводжають її до свекрухи. Коло воріт стояв віз (в наш час машина), куди дружби несуть скриню (із речами молодої). В скрині одяг молодої і постіль — простирадла, ковдра, наволочки, рушники, ткана верета, килим, "обіцята" і ті.. Окремо виносять дві подушки і кладуть їх на скриню зверху. Крім того мама зав'язує молодій у хустину "вечерю", щоб молода мала що поїсти і пригостити свекруху. Молоду садять на воза, а молодий вертається до хати тещі і запрошує рід молодої у понеділок до себе на перепій.

Вся молодь, світилки і дружби, йдуть до молодого позад воза. Іноді на возі везуть лише придане, а молоді йдуть пішки разом із світилками і дружбами. Світилки всю дорогу освічують свічками.

Зайшовши у двір до молодого, починають співати:

Пісню виконують тричі, якщо свекруха хотіла цієї невістки, то вона виходить на поріг після першого разу, якщо ж невістка їй не подобається, то й після третього не спішить виходити. "Якщо свекруха невістки не хоче, то після третього разу її хатні мало не з бучком витурляють", — жартує Зоя Зосимівна.

Свекруха з невісткою вітаються через хустинки*, після чого цілуються. За носову хустинку свекруха заводить невістку до хати. Всі присутні виходять з кімнати, залишаючи невістку і свекруху наодинці. Невістка кладе на столі свої харчі і пригощає свекруху. Ця вечеря — справжнє таїнство, вечеряють дві господині — старша і молодша і ніхто з чоловіків, ні батько, ні молодий до них не приєднується. Такий звичай, очевидно, дуже древній і сягає своїм корінням в епоху матріархату. Дві жінки — повелительки в хаті, від них залежить родинний затишок і злагода, а з рештою і щастя роду. Під час цієї вечері вони повинні зблизитись, встановити довіру, налагодити стосунки. Ця вечеря нагадує переговори віч-на-віч коронованих осіб чи глав держав. Після того, як свекруха з невісткою повечеряють, до столу запрошуються всі: світилки, дружби, старости. Світилкам і дружбам роздають калачі, дякують за службу і проводжають до воріт. Весілля для молоді скінчилось, а молодий і молода переходять в іншу категорію — отримують статус одружених людей.

Перепій або "циганщина"

Молода в понеділок встає чим раніше, щоб їй не заважали прибрати у кімнаті. До приходу гостей вона повинна застелити ліжко своїми веретами, викласти свої подушки, вчепити свій килим коло ліжка, під вікна повісити власні ткані "обіцята", на кілочку повісити свій рушничок, на долівці біля ліжка застелити свою доріжку. Щоб родичі молодого могли оцінити, що вона принесла в придане.

У понеділок в обід до будинку молодої сходяться всі її родичі (окрім неодруженої молоді), щоб гуртом йти до молодого. Родичі молодої самі не йдуть, за ними присилають молодого. Процесію до молодого іноді називають "циганами", адже серед гостей багато ряджених. Хтось із жінок одягається за молодого в чоловічі штани, картуз, до грудей прикріплюють віночок. Серед ряджених є цигани, які кують та ворожать, є й коханці "любчики" підфарбовані сажею і червоним буряком, або помадою, які цілуються зі всіма перехожими, обмурзуючи тих своєю "косметикою".

Процесія йде до молодого з дарами. На дари нанашці несуть величезний калач, за розмірами його швидше можна назвати короваєм, поверх калача лежить хустка. Двома рушниками і двома хустками нанашку родичі молодої перев'язали в неділю, а на калачеві лежить вже третя хустка. Крім того, родичі молодої несуть в подарунок нанашці ще й інші речі: гарну кофту, сережки або намисто. Дари несуть всім хатнім родичам молодого — батькам, дідусеві і бабусі, сестрам і братам, рідним тіткам і дядькам. Кількість дарів по дорозі зростає: "цигани" на перепій можуть "позичити" по дорозі чужу гуску, курку чи відв'язати чиєсь теля і привести на мотузочку в обійстя молодого. По дорозі можуть поцупити навіть воза або тачку і приволокти у двір до сватів. Наступного дня їм буде що повертати своїм сусідам. А іноді сусіди, виявивши пропажу, самі йдуть до двору, де відбувається "пропій", щоб відпитати свої речі. Речі їм повертають, ще й частують залагоджуючи стосунки. Якщо якусь курку поцупили у близьких родичів, то ті дарують її молодятам на розплід, і не вимагають повернути назад. Процесія йде з музиками, піснями, танцями, розмахуючи дарами. Прийшовши у двір молодого, танцюють запальний танок, а потім починають співати: "Добрий вечір тому...", а після привітання:

Пісні виконуються тричі. Тричі родичі просять Галю вийти і кожного разу свати відповідають, що її немає вдома. А тим часом в хаті замість молодої вбирають якогось чоловіка, або стару бабу, щоб показати родичам. Молодий виводить підмінну "молоду", а родичі починають смикати її, розглядаючи: їхня чи ні. Потім молодий виводить за хустинку свою дружину. Обоє низько вклоняються батькам. Він бере за хустинку батька, вона маму і ведуть в хату за стіл. За батьками йдуть всі родичі. їх частують і приймають в домі молодого разом зі своєю родиною. Під час застілля відбувається перепій. Родина обдаровує молодих. Вручають подарунки і сватам, і нанашкам.

Останній день весілля — вівторок. У вівторок за столом збираються близькі родичі, їх частують, а на завершення трапези розрізають "голубів" і дають всім по шматочку. "Голубами", як було відмічено вище, називається весільній калач молодих. Отже, весілля у Стіні починається у вівторок, у вівторок і закінчується.

Джерела

1. Іларіон митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. — К., 1992. — С. 114;
   Сумцов Н. Тур в народной словесности // Киевская старина. — 1887. — Кн.1;
   Сосенко К. Різдво-Коляда і Щедрий Вечір: Культурологічна оповідь. — К., 1994. — С. 130.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис в 2-х т. — К., 1991 — T. 1. — С. 76.
3. Там же. — С. 135.
4. Подольские епархиальные ведомости. — 1897.— №51-52.— С. 1392.
5. Килимник С. Український рік в народних звичаях в історичному освітленні. — К., 1994. — Кн.1. — С. 135.
6. Документи рукописного фонду Інституту мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. М.Рильського АН України. — Ф.1 (дод.). — Од. зб. 567. — Арк. 216; 209.
7. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. — К., 1994. — Кн. 2. — С. 420 - 429.
8. Записано в селі Бохоники Вінницького району від Коваль Г.Ф.
9. Записано в селі Лелітка Хмільницького району Вінницької обл. від Акімової Н.
10. Записано в селі Бохоники Вінницького району від Коваль Г.Ф.
11. Записано в селі Писарівка Вінницького району від Шевчук М.С.
12. Поділля: історико-етнографічне дослідження
    / Артюх Л.Ф., Балушок, В.Г., Болтарович З.Є. та ін. —К., 1994. — С. 303.
13. Танцюра Г. Весілля в селі Зятківцях. — К., 1998. — С. 54.
14. Автор спостерігала звичай в селі Бохоники Вінницького району в 1994 році.
15. Чубинський П. Мудрість віків: Українське народознавство у творчій спадщині П. Чубинського. — Кн. 2. — К., 1995. — С. 202.
16. Там же. — С. 205.

В роботі використані розповіді про народні свята звичаї і обряди, записані від жителів с. Стіни:

На початок цієї сторінки

На початок статті

До змісту книги